17 Лис

Да-да-да-да…


Дакання
Рідко яка розмова обходиться без стверджувальної частки “так” і заперечної “ні”. І вельми прикро, що вони в багатьох місцевостях України під нав’язливим русифікаторським впливом виштовхуються частками-покручами “да” і “нє”. Надто першою з них. Тільки й чуємо: да, да-да, да-да-да! А за літературною нормою саме слово “так” має вживатися під час відповіді, що підтверджує правильність думки, згоду слухача чи опонента з аргументами, фактами, готовність на якусь дію. Його можна замінити синонімічними “авжеж”, “атож”, “справді”, розмовними “еге”, “еге ж”, “аякже”, але тільки не “да”. Цьому слову закрито дорогу до порядного товариства і публічної сфери вживання.

До речі, “да” у значенні сполучника “і/та” або як декоративний поетичний елемент (зокрама, у сполученні “ой да”) широко вживається, скажімо, в народних піснях і думах.

Ой чумаче, чумаче, да гей!
Ой чумаче, чумаче,
Життя твоє собаче.
Чом не сієш, не ореш, да гей?
Чом не сієш, не ореш,
Чом нерано з Криму йдеш?


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *