26 Чер

Заріча́ний


заріча́ний
ЗАРІЧА́НИЙ, а, е. Непокірливий; сварливий.

«Та ще після того з півроку хто з молодиць не попаде мене, зараз до себе провадить: годує, миє, чеше; доводилось, так інколи, що я раз із десять на день пообідаю і вмиюся… От згадується мені одна молодиця — з усього села була вона задирлива і зарічана» (Марко Вовчок, «Дяк»).

Слово «політика» вразило Мар’яну: це так дражнили на селі її чоловіка, що ліпив іноді оте слово туди, де й не слід було… Вона махнула рукою:
— Служив їм, служив, а дяка? Ворогів нажив півсела — оце така заслуга; не бійся, як здихала я з дітьми, коли ти тікав з комуною, батько, спасибі їм, за рядно аж три пуди жита дали…
— Ого,— засміявся Мусій,— да такої ласки, западеться вона, в цигана можна доскочити, не то в рідного батька! Правда, дочко? — запитав він жартома на полу свою Степанидку, дочку найстаршу.
— Правда,— одказала та батькові, на матір глянувши.
— Правда,— підхопила Мар’яна,— що ти зарічана дуже.
— В батька вдалася! — рубнув Швачка, а Степанидка на це засоромилася — замовкла.
(Григорій Косинка, «Політика»)

Маляренкова – маленька, з терновими очима, в’юнка й зарічана, все підбиває дівчат заспівати на прощання… (Григорій Косинка)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *