21 Лис

А як ви підписуєте свої листи?


letter

Електронна пошта давно стала для нас звичною справою, щодня ми отримуємо та надсилаємо біля десятка листів, і більшість з них закінчуються буденною фразою “З повагою, ім’я та прізвище”. Ми вирішили показати вам фрагменти листів Лесі Українки та Івана Франка – можливо, це надихне вас трохи урізноманітнити буденне листування вишуканими та цікавими зворотами.

“…Сподіваюся скорого отвіта, але ще раз прошу Вас, покиньте тії негіднії карточки, винайдені для гендлярів і купців, а не для правовірних поетів, – а пишіть, як ся належить, ціцеронський лист о 20 розділах, щоби було що читати і другим у потребі показати!
Натепер же здрастуйте!
Цілує Вас Ваш всегда щирий і вірний друг
Іван Франко.”

“Щодо моїх поезійок, дякую Вам за корисний суд і посилаю нині деякії, із котрих, чень, также дещо буде відповідне основі Вашого письма.
Остаю з всегдашнім почтенієм.
Іван Франко.”

“Ще раз прошу від імення всієї нашої громадки, не забувайте нас своєю працею.
Щиро поважаюча Вас Леся Українка (Л. Косач)”

“…Іще раз прошу, не прогнівайтесь на мене за таке сміле письмо і відпишіть, будьте ласкаві, бо з нетерпеливістю чекаю хвилі, в котрій увиджу Ваше письмо, нім іще зможу Вас самих наочно пізнати. Прощайте, а не надовго!
Цілую Вас, Ваш щирий і преданий друг Іван Франко.
Р. S. Перепрошую Вас, що, помимо обіцянки, не помістив-єм поезії «Ніч». Пізніше пришлю Вам тую і ще кілька інних з того ж часу. Прощайте!”

“На тім кінчу моє нинішнє письмо і, чекаючи ласкавого отвіта і цілуючи руці таткові, мамці, пані і панні Михайлині, остаю навсегда той сам:
Козак півник,
Коло боку віник, –
Звичайно званий Іван Франко.
Дня 23 вересня (лат.) 1874”

“Я дуже рада нагоді виразити свою симпатію до Вас, дорога пані, і прошу й надалі не забувати мене.
З правдивою пошаною і симпатією
Л. Українка”

“Коли б це Вам робило багато трудності в переводі, то напишіть, і я буду мусив стрібувати писати по-руськи. Ждучи скорої відповіді, остаю з ушануванням.
Іван Франко. Адреса до мене: Іван Франко, Львів, улиця Клейновська, н[оме]р 4, 3 пов[ерх].”

“Живучи отсе вже другий рік на селі, я не мав спосібності познайомитися з способом редагування і тенденцією «Auf der Höhe», для того, посилаючи мою статейку до д. Захер-Мазоха, будьте ласкаві приписати, щоб він, коли б його воля, написав прямо до мене або хоч прислав мені кілька н[оме]рів свого журналу, з котрих би я міг найліпше пізнати його уклад і тенденцію. Прийміть, ласкавий добродію, моє щире поважання!
Ваш Іван Франко.”

“Надіюсь, що Ви не будете вважати зухвальством і нескромністю того мого бажання, котре випливає тільки з щирого почитания для Вашого таланту і з дбалості о його якнайкращий розвій. Жду Вашого листа з відповідями на поставлені вище питання.
Ваш щирий друг Іван Франко.
Львів, дня 14 падолиста, ul. Lindego, N 3, mieszk. р. Nahornego.
Р. S. Засилаю Вам на карточці Вашу поезійку, перероблену трошки під зглядом форми. Побачите самі, порівнюючи з оригіналом, що я, як лиш можу і вмію, стараюсь не затерти Вашої мислі, не здути того ніжного золотого пилку, котрий, мов легкою мрякою, обслонює Ваше чуття, вилите на папір. Конечно, я надіюсь, що ви швидко й самі так запануєте над формою, що не будете потребувати помочі від такої незручної руки, як моя.”

“Листи з Галичини, а надто остатній № «Нар[оду]» були справжнім лихом для нас всіх, що бачили дядьковий стан здоров’я. Та що про се говорити! Я не знаю навіть, чи Вам цікаво се.
З правдивою повагою
Л. Косач”

“Хтіла далі писати на сю тему, але так раптово заболіла голова, що годі. От і літератка з мене!
Зостаю з правдивим поважанням
Леся Українка”

“Якби Ваш знайомий літерат був цікавий бачити мене, то я була б дуже рада його пізнати, я дуже високо ціню la confraternité littéraire. Все ж я не настільки інвалід, щоб не могти бачити людей. Щодо приймання незнайомих, але відомих людей взагалі, то ми, українки, в сьому досить ліберальні. Та й взагалі, наперед прошу Вас, простіть, коли я часом в чому не дотримую прийнятих у русинів австрійських звичаїв, се, запевне, буде не з браку поваги до Вас, а тільки через те, що я – українка. Щиро, сердечне вітаю Вас від себе і від сестри.
Ваша товаришка Леся Українка”

“Коли схочете щось написати мені, то хіба на таку адресу: Constantinople, Navigatione Generale Italiana (C° Florio-Rubatino), bastimento «Entella», L. Kossatch.
Тим часом моє поважання і привіт.
Л. Українка”

“З найвищою повагою зістаюсь
Леся Українка”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *