06 Лис

З грошима й у пеклі не пропадеш


groshi

 

Що означають слова гривня, валюта чи купюра, знає кожен школяр, не кажучи вже про дорослих. З милими серцю “грошовими реаліями” ми маємо справу щодня. Але чи всі знають, як і звідки виникли ці слова в нашій мові, чому гривня зветься гривнею, валюта — валютою, а купюра – купюрою, чому так, а не інакше?

Походження деяких назв (наприклад, п’ятак чи євро) ніби лежить на поверхні: нам не важко визначити слова, від яких вони утворилися. Виникнення ж інших назв — таємниця за сімома печатками. Щоб проникнути B історію таких “темних” слів, потрібно звернутися до етимології. Тож послухаймо. що вона розповість про походження “грошової” лексики.

Гроші, капітал, фінанси…
Найголовніше для нашої теми слово гроші прийшло до нас із Заходу — з польської мови. Першоджерелом для нього послужило латинське словосполучення grossus denarius “товстий динар, важка монета”. 3годом друга його частина наче відпала, а значення “товстий, важкий” розширилося, і цим словом почали називати гроші взагалі.

А ось до наших північних сусідів, росіян, назва грошей (деньги) прийшла не із Заходу, а зі Сходу — з татарської мови. Туди вона потрапила з тюркської, де первісно мала значення “тавро, печатка”. Отже, назва з’явилася від способу виготовлення грошей. Гроші — це те, що друкують тавром. У російській мові слово з’явилося спочатку зі значенням “срібна монета”, а загальне значення “міра вартості” набуло в XV CT.

Якщо грошей дуже багато, то про них кажуть “капітал”. Слово капітал попервах зовсім не мало “грошового” сенсу. У латинській мові capital означало “головний”. Саме з таким значенням подибуємо тепер цей корінь у словах капітальний “великий, ґрунтовний”, капітан “головний на човні” та англ. capital “головне місто, столиця”. Уперше гроші почали називати капіталом у французькій мові. У діловому вжитку французів був вислів fond саpital “основний фонд”. Невдовзі це сполучення скоротилося до просто capital (тобто, гроші), і в такому вигляді прийшло в українську мову. Звідси пішли відомі нам слова капіталіст, капіталізм, капіталовкладення, капіталомісткий, капіталець тощо.

А тепер помандруймо у просторі та часі й перенесімося в Стародавній Рим. Як оповідає легенда, одного разу римляни готувалися до бою з лютим вояком Пірром. Юпітерова дружина, богиня Юнона (покровителька дівчат, шлюбів і потомства) пообіцяла римлянам щедру грошову винагороду, якщо вони вестимуть бій справедливо. Богиня виконала свою обіцянку, й давні римляни назвали її Монетою (Juno Moneta), що в перекладі з латини означає “порадниця; застережлива”. Звідси начебто й пішло: монета — те, що дає богиня Юнона.

Та найімовірніше, це один з античних міфів. Про походження слова монета існує й реалістичніша версія, пов’язана 3 іменем Юнони-Монети. Поряд з храмом богині, на Капітолійському пагорбі містився монетний двір, і те, що там карбувалося, почали називати монетами. До нас слово монета прийшло з латини через польську мову. Закріпилося воно і в англійській мові, але із загальнішим значенням “гроші”. Його ми всі добре знаємо — money.

A звідки веде свій родовід слово купюра? За значенням купюра це те, на що можна накупити різного краму. То може, воно утворене від дієслова купити? Ні. Етимологічно купюра не має до українського дієслова ніякогісінького стосунку — воно прийшло до нас із закордону. Є у французькій мові дієслово couper “різати, стригти, кроїти, перетинати”, від якого утворився іменник coupure “поріз, розріз, газетна вирізка”. Звідси й розвинулося значення “частина цінних паперів”. Українська мова засвоїла це слово в ХІХ ст. у трьох різних значеннях: “паперові гроші”; “цінний папір певної номінальної вартості”; “скорочення, вирізка, зроблена в тексті”. До речі, той самий корінь подибуємо ще й у словах купон “відрізний талон цінного паперу” та купе “відділення в пасажирському вагоні”, буквально — “відрізана, відокремлена частина”.

З французької мови запозичили ми й латинське слово фінанси. Первісне його значення пов’язане з ідеєю кінця, кінцевої виплати. Тривалий шлях цього іменника до сучасного значення був такий: лат. finis “кінець” -> лат. finis “остаточно розрахуватися, заплатити штраф” -> лат. finantia “платіж, готівка, прибуток” -> фр. finance “фінанси”. Саме в цьому останньому значенні фінанси і з’явилися в українській мові. Неважко помітити, що той самий латинський корінь зі значенням “кінець” містять і слова фінал, фініш, інфінітив.

Слово валюта теж походить із латини, але запозичене нашими предками з італійської мови (у XVIII ст.). Латинське valere “мати силу, коштувати” дістало продовження в італійському vаluta “вартість, валюта”. Що ж, назва видається вельми логічною: валюта — це стійка грошова одиниця, грошовий знак, що має силу. Доречно згадати, що в український мові побутує кілька інших слів із тим самим коренем: Валентин (буквально — “сильний”), інвалід (буквально — “безсилий”), валідол (буквально – “олія, що надає сили”), валеологія “наука про здоровий спосіб життя” (буквально — “наука про силу”).

Якими вони бувають?
Що ж виходить? Невже всі наші позначення грошей запозичені з чужоземних мов? Виявляється, ні. Є і питомо українські.

Спробуймо, приміром, підшукати лексику з тим самим коренем, що й у слові гривня. Крім похідного гривеника, напрошується ще слово грива. Сон рябої кобили, скажете ви. Який зв’язок між монетою та волоссям на шиї і хребті
деяких тварин? А втім, смисловий зв’язок тут все-таки є, але щоб його побачити, треба заглибитися в історію жіночих прикрас.

Колись словом грива називали і шию, і потилицю. 3 давніх-давен на шиї люди носили всілякі прикраси — намисто, браслети. Дуже часто стародавні модниці робили їх з металевих монет. Саме тому всі ці монети й дістали назву гривна — тобто те, що носять на шиї. Потім, коли значення “монета” в цьому слові закріпилося, гривнею почали називати золоті та срібні монети, мідні монети у три чи дві з половиною копійки, проте вже зі зміненим закінченням гривня, а гривеником — відповідно десятикопієчні монети. У Київській Русі гривня — це срібний злиток вагою близько фунта, яким послугувалися як грошовою та ваговою одиницею. Пізніше її як грошову одиницю витіснив карбованець, і слово вийшло з ужитку, почало мало-помалу западати в непам’ять. Друге народження гривні пов’язане із запровадженням у незалежній Україні національної валюти. Ну, а значення слова грива з плином часу теж дещо змінилося: частина тіла між тулубом і головою дістала назву шиї, а гривою почали називати волосся, що росте на тильній її частині.

Карбованець — ще одне питоме українське слово. Його етимологія особливої таємниці не становить: воно утворене від дієслова карбувати “робити насічки”. Тобто, карбованець буквально означає “монета з насічками на обводі”. Схожу семантичну мотивацію містить й англійський іменник coin “монета” — похідне від латинського cuneus “клин” (монети робили клинуватим штампом; coin, буквально, — “те, що роблять клином”).

Історія лексеми рубль теж свідчить про спосіб, яким виготовляли в давнину ці грошові одиниці. Мовознавці вважають, що його етимологія найімовірніше пов’язана з дієсловом рубати. Себто, попервах рублем називали “обрубок” золота чи срібла як засіб оплати за товари або послуги. І хоч обрубки з часом було замінено спеціальними грошовими одиницями (металевими та паперовими), сама назва лишилася незмінною.

А ось слово копійка містить у собі вказівку на зображення, яке друкувалося на одній зі сторін монети. Колись на монетах зображували великого князя верхи на коні зі списом у руці. Спис у давньоруській мові звався копиєм. Від нього й утворилася назва копійка. Дехто думає, що копійка походить од дієслова копити, накопичувати (адже тут проступає явний логічний зв’язок: копійка — це те, що накопичують). Проте насправді дієслово накопичувати за своїми словотвірними зв’язками прямого стосунку до грошової сфери не має. Воно походить від іменника копа “невеликий стіжок соломи, сіна”. Згадаймо ще дієслово копичити “складати в копиці, копи”.

Тепер зазирнемо в історію іменника долар, національної грошової одиниці США. На того, хто гадає, буцімто це питоме слово американського варіанта англійської мови, чекає розчарування. Насправді ж воно походить од назви іншої грошової одиниці — талера, срібної монети. яка від XVI ст. поширилася в Німеччині, Голландії, Італії, Іспанії та деяких інших європейських країнах. До американців воно потрапило (щоправда, з деякими звуковими змінами) саме з німецької мови. За етимологією нім. Taler — результат скорочення слова joachimstaler “йоахімстальска монета”, яке походить від назви чеського міста, де 1518 р. вперше відкарбовано талери.

Як бачимо, етимологія назв різних монет і грошових одиниць розповідає нам багато цікавого про те, як раніше виготовляли гроші й звідки вони походять.

Де їх зберігають?
Тепер з’ясуймо, відкіля до нас примандрували назви тих місць та установ, де люли зберігають свій “нікчемний метал”.

Усі ми, прості смертні, носимо нашу готівку в гаманцях. Це слово тюркського походження: у чуваській мові є іменник хаман “шкіряний мішечок”, а в туркменській — хам “шкіра”. Отже, гаманцями спочатку називали мішечки зі шкіри, де зберігали готівку. Що ж до походження назви гаманця в російській мові (“кошелёк“), то воно стає зрозумілим, якщо згадати українське кошик. “Кошелёк” утворився від іменників кош або кошель і буквально означає ”маленький кошик”.

Подібну семантичну історію має і поширена в українському просторіччі назва американських доларів бакси. Першоджерелом для неї послужило англійське слово buck “олень”. Зі шкіри оленя (buckskin) виготовляли гаманці, де американці залюбки зберігали свої долари та центи. Потім у цьому часто вживаному слові відбулося два цікавих мовних процеси: метонімія за суміжністю (назва гаманця поширилася на те, що в ньому зберігають) та усічення (друга частина слова відпала — явище загалом властиве англійській мові). У такий спосіб і виникла сучасна назва доларів – bucks.

Набагато більше можливостей щодо зберігання готівки проти гаманця має каса. Це слово-інтернаціоналізм відоме багатьом європейським народам. До нашого лексикону воно потрапило через польську чи німецьку мову з італійської. Італійське саssа походить од латинського іменника сарsа, яке мало значення “схованка, скриня, банка” — тобто теж позначало місце, де раніше зберігали гроші. (Порівняймо спільнокореневе слово капсула, яке спочатку теж позначало “коробочку, футлярчик”, а вже потім “пістон” і “оболонку для ліків”.)

Між іншим, у ХІХ ст. в українській мові було доволі поширене слово капса (фонетичні варіанти кабза, камза) зі значеннями “гроші; гаманець”. В І.Франка читаємо: “Тепер власне він обчислювaв. до якої суми заокруглиться збита вже кабза”. У “Словарі…” Б. Грінченка зафіксовано вислів: “Кабза грошей добра”. Як припускають етимологи, це слово теж історично зводиться до латинського capsa.

Гаманець чи каса, в якій зберігає свої гроші держава, зветься скарбниця. Це питоме українське слово утворилося, звичайно, від іменника скарб. Щоправда, в сучасній Україні як офіційна назва скарбниці узвичаїлося давньоруське запозичення з тюркських мов — казна і похідне від нього казначейство. А втім, етимологічно тюркське казна має те саме значення — “скарбниця”.

З’ясуймо тепер походження слова банк. Якщо каса буквально означає коробку для грошей, то чи не можна за аналогією припустити, що банк походить від банки — теж зручної ємності для зберігання готівки? Версія видається заманливою, та все ж банк жодного відношення до банки не має. Ані до консервної, ані до скляної. Насправді це слово походить від латинського banca, bancus “лава, прилавок”. Англійське bench “лава” того самого кореня.

Але який зв’язок між банком і лавою? Уже в Стародавній Греції та Стародавньому Римі були особи, які професійно проводили банківські операції. Їхні функції спершу обмежувались обміном чи розміном грошей, бо в межах цих держав (які складалися з дрібних, відносно незалежних земель) оберталося чимало різних валют. У середньовічних державах за такими лавами розмінювалися монети інших країн. Пізніше згадані посередники з простих міняйлів стали довіреними для багатіїв — вони зберігали їхні цінності. А з розвитком торгівлі та з нарощенням грошового обігу міняйли перетворилися на банкірів, власників банків. Отже, попередниками нинішніх величезних і блискучих на вигляд банків були скромні дерев’яні лавочки. З плином часу функції банків змінилися, а назва лишилася та сама.

Прислів’я та приказки народів світу про гроші
Багатому і чорт гроші носить. (Укр.)
Без грошей чоловік нехороший. (Укр.)
Безкоштовна тільки смерть, але за неї платиш цілим життям. (Євр.)
Бідна душа без гроша. (Укр.)
Біда з грішми – біда без грошей. (Укр.)
Більше грошей – більше клопоту. (Рос.)
Винуватий багатій замість себе мішок із грошима повісить. (Італ.)
Гаманець без грошей – клапоть шкіри. (Євр.)
Грошей – аж кишеня не сходиться. (Укр.)
Грошей багацько, а щастя мало. (Укр.)
Грошенята дорогу прокладають. (Рос.)
Грошима почуття не купиш. (Рос.)
Гроші – сила; Одних підкуплять, других напоять, третім лиха накоять. (Укр.)
Гроші всюди хороші. (Укр.)
Гроші приходять кроком, а тікають галопом. (Італ.)
Дай судді гроші – будуть твої справи хороші. (Угор.)
Дайте, ради Христа, доложити до ста. (Укр.)
Дарунки приймай зітхаючи, бо за них доведеться платити. (Ірл.)
Де гроші говорять, там правда мовчить. (Укр.)
Де гроші лічать, туди не пхайся. (Укр.)
З грошима й у пеклі не пропадеш. (Яп.)
За гроші й кобила побіжить. (Ірл.)
Заможність батьків – зіпсуття дітям. (Рос.)
Зароблена копійка краща від краденого карбованця. (Укр.)
I правда тоне, коли золото спливає. (Рос.)
Із копійки рублі робляться. (Укр.)
Казав Хома, що в нього грошей нема. (Укр.)
Козак хороший, та нема грошей! (Укр.)
Колись і моя копійка не щербата буде. (Укр.)
Куліш не каша, п’ять рублів не гроші. (Укр.)
Ласий на гроші, як кіт на сало. (Укр.)
Не журись, Семене, що грошей немає в мене. Прийде час, і в тебе не буде. (Укр.)
Не скупий володіє грішми, а гроші ним. (Рум.)
Не хочеш ворога мати, не треба грошей позичати. (Укр.)
Один гроші складає, а другий мішок шиє. (Укр.)
Побий того, Боже, B кого багацько грошей. (Укр.)
Рахуй гроші стиха, не зазнаєш лиха. (Укр.)
Сватається до дівчини, а жениться на грошах. (Ірл.)
Скупий двічі платить, а ледачий двічі робить. (Укр.)
Такий скнара, що за копійку жабу до Борисова пожене. (Біл.)
Ті, що мають гроші. завжди невинні й хороші. (Італ.)
У кого гроші є, тому й руку всяк дає. (Укр.)
У кого гроші, той і хороший, а як їх нема, то всім дарма. (Укр.)
У нас грошей – і свині не їдять. (Укр.)
Хома купив, Хома п’є, бо в Хоми гроші є. (Укр.)
Хто грошей не має, той пішки махає. (Укр.)
Через золото сльози ллються. (Укр.)
Як грошей нема, то й друзів катма. (Яп.)
Як ідеш у суд, гроші не забудь. (Укр.)
Якщо обрид тобі хто, позич йому грошей. (Укр.)

Пилип Селігей,
кандидат філологічних наук,
м. Київ


2 thoughts on “З грошима й у пеклі не пропадеш

  1. “в українському просторіччі назва американських доларів бакси. Першоджерелом для неї послужило англійське слово buck “олень” ”

    Що за фігня. Greenbacks. Ось що українське просторіччя читає, як бакси.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *