15 Вер

Українська книгарня-кав’ярня в Одесі


Нещодавно, відвідуючи Одесу, я натрапив на цікавий заклад у центрі міста — “Книгарня-кав’ярня”. Це затишне, спокійне місце зі смачною кавою та приємними людьми на розі вулиць Катериненської та Великої Арнаутської. Круглі столики для відвідувачів оточені книжковими полицями, а запах книжок переплітається з запахом кави – чим не рай для бібліомана? Власниця кав’ярні, пані Галина Дольник, охоче відповіла на мої запитання для сторінки «Чиста мова».

10570458_696827950399971_5648537859242157555_n

Пані Галино, почнемо з історії: наскільки мені відомо, цієї книгарні років п’ять тому ще не було, а єдина українська книгарня в Одесі розташовувалася у підвалі на вулиці Троїцькій. Як сталося, що виникла ця книгарня? З чого взагалі почався Ваш книжковий бізнес?

Правильніше сказати — Книгарні-Кавярні 4 роки. Ідея створення такого закладу завжди була в моєму серці, але здійснена була зусиллями кількох людей: власником кавярні ДОРІНСЬКИМ Євгеном, власницею будинку, в якому розташована Книгарня-Кавярня Чайчук Наталією. Але головне — це наші відвідувачі, які підтвердили немарність нашої праці.

Щодо книжкового бізнесу (якщо це так можна назвати), то все почалося із заснування благодійного фонду ім.Івана і Юрія Лип, який займався популяризацією української книжки, і маленького відділу продажу виключно української книги в Одесі.

Як Ви прийшли до ідеї “кав’ярні”? Вам уже не вистачало формату традиційної книгарні, чи просто було бажання спробувати щось нове?

Ідея Книгарні-Кавярні виникла ще у 2000 році, коли я спробувала “пробити” депутатське клопотання за підписом 25-ти народних депутатів до органів одеської влади щодо виділення приміщення під Книгарню-Кавярню. Перше запитання чиновниці було: “звідки Ви приїхали?”

Тобто, ідея абсолютно не сприймалася зі сторони державних структур. Після цього я на державу більше не надіялася. І сама “орю цей плуг” на ниві українського книгорозповсюдження)))

Чи підтримуєте зв’язок зі схожими закладами в Україні, стежите за їх розвитком?

Я стежу за всіма закладами такого типу не тільки в Україні, але й у світі. Дякую Богу за інтернет))

З якими труднощами Ви, можливо, зіткнулися, чи легко було перебудуватися на роботу в новому форматі?

Ніяких труднощів щодо перебудови нема. У мене була книгарня-клуб, книгарня-офіс, книгарня-просвіта. Люблю нові проекти і нові формати.

Ваша книгарня стала “місцем збору” людей, повязаних не тільки з літературою чи мистецтвом, але взагалі з будь-якою соціальною активністю. У Вас останніми роками відбулася низка різних подій – які з них вам найбільше запам’яталися? Чим саме?

У непрості часи для нашої держави книгарня дійсно стала не тільки літературним осередком, але і соціальним. Я люблю соціальні проекти. Тобто, допомога людям, що її потребують: діти, люди похилого віку, і питання стоїть не в фінансовій стороні допомоги, але потреба спілкування, потреба психологічної підтримки. Мій колега – психолог, і це нам допомагає.

Найбільше мені сподобався вечір пам’яті польського священика-поета Яна Твардовського, до нас приїздили зі Львова діти з особливими потребами, і був літературний вечір Дзвінки МАТІЯШ, де читались вірші Яна Твардовського різними мовами. І не було ніякої різниці між старими і малими, між здоровими і немічними, між росіянами, поляками і українцями. Була надзвичайно благодатна атмосфера.

66033_455853337830768_533944908_n

Сьогоднішня Одеса – на 99% російськомовне місто, частина мешканців підтримує політику РФ – чи бувають конфлікти на цьому ґрунті? Можливо, перепони з боку влади або неадекватна поведінка “проросійських активістів”?

Російськомовне не означає, що не україночитаюча).
Більшість моїх клієнтів розмовляє у побуті російською, зі мною особисто українською, і читають українською. Мені здається, що все гірше уже відбулося. Всілякі провокації і напади, я сама з цим справлялася. І ситуація зараз в Одесі зовсім інша, ніж була 10 років тому. Але держава нічого не зробила для цього. Можемо подякувати тільки Майдану.

Пані Галино, повернемося до Ваших покупців. Хто вони, звідки, якою літературою цікавляться?

Мої клієнти – різні люди. В основному бібліомани, бібліофіли, мамочки школярів і малюків. Дитяча книжка найбільше продається.

Яку частку Ваших клієнтів становлять одесити, а яку – гості міста?

Зимою здебільшого відвідують одесити, а влітку – гості міста. Ми все ж таки курортне місто))

Як Ви оцінюєте роботу видавництв? Ваші побажання (якість, ціни, асортимент тощо)?

Я не хочу коментувати роботу видавництв. У мене здебільшого особисті відносини. Деяким дуже дякую за розуміння, в якому регіоні я продаю книжку, але кількість видавництв, з якими я працюю, за останні два роки зменшила у 2 рази.

Що Ви можете порадите підприємцям, які наважаться відкрити українську книгарню у російськомовному місті?

Щоб відкрити такий бізнес, треба бути навіженим)) але насамперед любити книжки, і людей, які їх купують

Фахівцеві у вашій справі, потрібно добре знати свій товар: Вам вистачає часу читати новинки? Які книжки Ви би порадили прочитати нашим читачам?

Звичайно, практика мусить бути. Звичайно, я читаю. Я маю улюблених авторів (часто це бувають молоді письменники))), а щодо порад: для жінок: “Укриті небом” Марії Дзюби, для чоловіків: “Сто днів полону” Валерія Макєєва, для дітей: “Мишачий дім Сема і Джулії” Схапман Каріни, для підлітків: “Метелики в крижаних панцирах” Оксани Радушинської.

Дякую.
(Підготував Олег Федорчук)

Адреса цього чудового закладу:
м. Одеса, вул. Катерининська, 77
Телефон: +380 48 722 0966
Інтернет-крамниця: http://ukr-knyha.od.ua/


6 thoughts on “Українська книгарня-кав’ярня в Одесі

    • 99% це суб’єктивне відчуття. Можливо у побуті 7% й розмовляють, але на вулиці та в офісах, українську мову якщо й почуєш від когось, то це від туристів.

      • Статистика це добре, але я прожив у Одесі 14 років, українською спілкувалось троє: сусідка (вони з чоловіком переїхали із західної України), та два викладачі (літні люди, один принципово, але не завжди, а другий іноді від настрою переходив на українську), ще були торговці на Привозі, але то не мешканці Одеси.

      • Лише рік тому, я б сказав, що в Одесі суб’єктивно 100% російськомовних 🙂
        (Живу в Теплодарі, в Одесі майже кожен робочій день уже 17 років)
        Проте коли я почав принципово розмовляти українською, я почав її чути значно більше, дехто переходить зі мною на українську.
        Гадаю
        статистика є більш об’єктивною, ніж суб’єктивне сприйняття, й особисто
        мені приємніше думати, що в 6% домівок Одеси лунає українська, ніж що це один мізерний відсоток.
        А коли читаєш “Одеса – на 99% російськомовне місто” – це навряд підтримує україномовних одеситів…

    • Статистика це добре, але я прожив у Одесі 14 років, українською
      спілкувалось троє: сусідка (вони з чоловіком переїхали з Заходу), та два
      викладачі (літні люди, один принципово, але не завжди, а другий іноді
      від настрою переходив на українську), ще були торговці на Привозі, але
      то не мешканці Одеси. Якось так.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *