01 Вер

Дохо́дити (дійти́) ру́чки


дійти ручки

«Дійти ручки» — цей фразеологізм всім добре відомий і ми часто послуговуємося ним у значенні «дійти до такого стану, що далі нікуди», на більшості наших та російських ресурсів ми знаходимо таке визначення вислову: «зовсім опуститися, втратити людську подобу», «доходити до безвихідного стану, до відчаю». Цікаво, що поряд з цими визначеннями подається безліч версій про походження фразеологізму, правду кажучи, вони схожі на твори фантастів-графоманів.
Ось, кілька уривків:

  1. «Калачі випікали на Русі з давніх часів і в містах, і в селах. Відомості про продаж хлібних виробів городянам містяться ще в новгородських джерелах. Випічку робили з прісного тіста у формі замка з круглою дужкою. Городяни любили купувати калачі у торговців та їли їх прямо на вулиці, тримаючи за спеціальну частину – ручку, що являла собою перемичку калача. З міркувань гігієни саму ручку в їжу не вживали, а віддавали її бідним або кидали на поживу собакам. Звідси і виник вислів: дійти до ручки. Людина, яка не гидував з’їсти ручку від чужого калача, ставив себе врівень з вуличними собаками»;
  2. «Після аграрних реформ чимало селян пішли в міста на заробітки. Частина людей, вирваних зі звичного сільського середовища, у важких умовах міського життя “опустилася”, різко поповнивши специфічну соціальну групу “босяків”, схожих на відомих нам бомжів. Босяків, які не володіли ніякою спеціальністю, зазвичай сильно питущих, ніхто не хотів брати на роботу, що вимагає елементарних навичок, їх намагалися навіть не пропускати на територію складів або фабрик (крадіжки, високий ризик травматизму у людей в стані постійного похмільного синдрому). Згодом виникла вкрай специфічна форма використання праці остаточно деградованих босяків: на деяких підприємствах крізь стіну назовні виводили привід верстата. Вранці перед воротами фабрики збирався натовп босяків, виходив майстер, вибирав “кандидатів”, підводив їх до стіни, приєднував РУЧКУ до приводу, що стирчав зі стіни і назначав босякам роботу: крутити ручку по-черзі, безперервно до кінця робочого дня, тобто виконувати найпростішу механічну функцію приводу»;
  3. «Дійти до ручки — те ж саме, що дійти до гробової дошки (оскільки на труні є ручки)»;
  4. Була ще версія про арабське походження. «Слово “рукка” в перекладі з арабської — вкрай скрутне становище»;
  5. «У давні часи, якщо боржник був винен грошей, наприклад, феодалу, то він міг відправити людей і вилучити у боржника речі на суму боргу, вони могли забрати все, залишали лише ручки від дверей. Це і означало “дійти до ручки”»;
  6.  «…повіситися на дверній ручці»;
  7.  «…написати донос в НКВД» тощо.

Але такі версії нам здаються маячнею, тому розгортаємо словник Грінченко і знаходимо:

Дохо́дити, дійти́ (дойти́) ру́чки. Кончать покосъ.

Може справа в ручці? Розгортаємо СУМ і бачимо, що одне із значень слова “ручка” — смуга покосу на один захват коси. Виявляється, що вислів “дійти ручки” має українське походження та означає “дійти до межі”? А що з цього приводу думаєте ви?


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *