12 Чер

Українські карти


Карти

Гральні карти в Україні з’явилися вже в 16 cтолітті, але не були схожі на сучасні. Козаки грали картами німецького типу, що виготовлялись в Ауґсбурзі. В колоді цих карт були зовсім інші емблеми й назви мастей, в них не було дам, були два валети в одній масті — українською нижник та вишник, нім. Unter, Ober, пізніше дама з французького варіанту карт звалася вишником. Ще пізніше фігуру жінки на картах звали у нас краля, кралька. Подекуди валета називали ще хлопцем.

Назви українських мастей є похідними від німецьких: наприклад, чирва — це Rot (червоне); дзвінка (бубна) — від Schellen (бубонці, дзвіночки); жир (трефа) — від Eicheln, Eckern (жолуді, букові горішки; у словнику Грінченка “жир” – горішки з букового дерева), вино (піка), бо на карті цієї масті малювали зелений листок (листя), найчастіше плюща чи винограду (Weinbaum). У XIX столітті французький варіант колоди карт витіснив німецький тип, проте видозмінені німецькі терміни українські картярі вживають і сьогодні.

Б.Антоненко-Давидович згадує, що раніше назва п’єси “Пиковая дама” на українських афішах виглядала як “Винова краля” і нарікає, що згодом стали перекладати назву за російським зразком. А в словнику А.Кримського є тільки такі українські терміни: дзвінко́ва, вино́ва, жиро́ва, чирво́ва масть або просто дзвін́ка, вино́, жир (-ру), чи́рва, дзвінко́ва кра́ля, вино́ва кра́ля, жирови́й (хресто́вий) туз.

Ігри. Відома тільки одна козацька гра в карти – чупрундир, суперників у якій смикали за чуба стільки разів, скільки очок на картах залишилося. А в Котляревського знаходимо назви народних ігор:
Які ж були до карт охочі,
то не сиділи дурно тут,
гуляли часто до півночі
в ніска, в пари, у лави, в жгут,
у памфиля, в візка і в кепа,
кому ж із них була дотепа,
то в гроші грали в сім листів.
Тут всяку всячину іграли,
Хто як і в віщо захотів,
Не раз доходили до чуба,
Як загулялися в жгута,
В хлюста, в пари, в візка іграли,
І дамки по стому совали;
Чорт мав порожнього кута.
Цю низку популярних народних ігор разом з правилами записав на Полтавщині й видрукував у “Киевской старине” С. Ісаєвич. Ось як він пояснює етимологію і правила гри “візок”: “Гра ця, так звана “свої козирі”. Дуже поширена у народному середовищі. Назву отримала через те, що програє той, кому дістанеться вся купа карт, що нагадує собою навантаженого воза”.

Козацькі картярські прізвища (з реєстру 1649 року)
Демко Кралка
Мисько Чирва
Ничипір Шестірка
Федір Козир
Андрушко Тузенко
Іван Козирець
Ілько Нижник
Васько Дев’ятка
Хилько Нижниченко
Данило Король

Додаткова лексика: картяр, картярі, картярство, картярка, картярня (кімната для гри в карти)

Цитати:
«В яку масть ви ходите? Нащо жир, коли треба дзвінки або вина?» (Нечуй-Левицький)
«Очі витріщив, як жировий туз» (Номис),
«У буденні дні все в халатику та в халатику або й так вискочить — боса, підтикана. А тепер, бач, яка краля чирвова» (Рябокляч).
З-під кущів тільки було чути: — Два вин, пас! три чирви! дві бубни! (Нечуй-Левицький)
Та не ту ходиш, ходи нижника! — кричав він до Пріськи (Панас Мирний)
Хто, бач, вишник, той не король (Номис);— А ти бий вишником! — кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом (Панас Мирний).
І потяг він карту і витяг він винового туза, туза, що старший за короля (Яновський).
Йому дзвінка світить. – Ему везетъ.(Словник Грінченка)
До всякої масті козир (Номис)
Чує він, що є у царя дочка — велика картярка. Подумав собі: «Піду до неї бавитись у карти» (Андрій Калин, Закарп. казки)
Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (Нечуй-Левицький)
Переважна часть громадилася в їдальні, а відси переходили хто до більярдової зали, хто до вузької та довгої картярні, повної зелених столиків і крісел (Франко).
Пиятика, картярство… — се в молодого двадцятидвохлітнього хлопця не зле? (Кобилянська)


2 thoughts on “Українські карти

  1. Цікаво було б прочитати й про зворотній бік карти, той, що росіяни “рубашкою” звуть. Як правильно українською— сорочка чи спинка?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *