15 Гру

Особливості наголосу іменників у сполученні з числівниками два, три, чотири


Іменники чоловічого роду, що в називному множини мають наголос на флексії, у сполученні з числівниками два, три, чотири одержують наголос такий, як у родовому однини: син, множина сини́, але “два, три, чотири си́ни“; брат — брати́, “два, три, чотири бра́ти”; шлях — шляхи́, “два, три, чотири шля́хи”; учи́тель — учителі, “два, три, чотири вчи́телі”; лі́кар — лікарі́, але “два, три, чотири лі́карі.”

Згадаймо у Шевченка:
“Не вертаються три бра́ти — по світу блукають,
а три шля́хи широкії терном заростають.”

Так само іменники жіночого роду, що в називному множини мають наголос на флексії — сторінки́, вчительки́, жінки́, при числівниках дві, три, чотири одержують наголос родового однини: “дві сторі́нки”, “три вчи́тельки”, “дві жі́нки”…

Навпаки, ті, що в називному множини мають наголос на основі (до́чки, бо́розни), при поєднанні з числівниками дві, три, чотири переносять наголос на флексію: дві, три, чотири дочки́, борозни́

(За О. Сербенською)


19 Лис

Наголос — вершкове́, вершкови́й

наголос у слові вершковий

Друзі, а хто з вас знав, що масло вершкове́?
Вершкови́й, -ва́, -ве́ (вершинний, виготовлений з верхнього відстою молока)
але
вершко́вий, -ва,-ве (зв’язаний з мірою довжини 1 вершо́к — 4,4 см)
(М.І. Погрібний, Словник наголосів)
Read More

24 Чер

ДÓНЬКА – ДÓНЕЧКА – ДÓНЯ, АЛЕ ДОЧКÁ

Наголос дочка, донька, донечка, доня

У слові “донька” нерідко наголошують другий склад чи то подібно до слова “дочкá”, чи то під впливом його наголошування в говірковому мовленні. В українській літературній мові “донька” і всі спільнокореневі з ним слова мають наголос на першому складі, пор.: дόнька, дόня, дόнечка, дόньчин. На цьому ж складі він залишається і у відмінкових формах однини (пор.: дόньки, дόньці, дόньку, (з) дόнькою, (на) дόньці, дόнько) і множини (дόньки, дόньок, дόнькам, (з) дόньками, (на) дόньках), а також у сполуках із числівниками два, три, чотири (пор.: дві дόньки, три дόньки, чотири дόньки).

Слово “дочка” не має такого послідовного наголошування, бо у відмінкових формах однини, крім кличного відмінка, та у сполуках із числівниками два, три, чотири в нього наголошений другий склад (пор.: дочкá, дочкú, дочцí, дочкý, (з) дочкόю, (на) дочці, але дόчко; дві дочкú, три дочкú, чотири дочкú); у формах множини наголос у цьому слові перетягується на перший склад (пор.: дόчки, дόчок, дόчкам, (з) дόчками, (на) дόчках).

Отже, правильно наголошувати “дόнька” і “дочкá”.
(Катерина Городенська)

12 Гру

Виши́ваний чи вишива́ний?

Вишиваний правильний наголос

«…Хустиночко мережана,
Вишиваная,
Вигаптую, подарую,
А він мене поцілує.
Хустино моя
Мальованая.
Здивуються вранці люди,
Що в сироти хустка буде
Мережаная,
Мальованая.
А я косу розплітаю,
З дружиною походжаю.
Доленько моя,
Матінко моя…»
Т. Г. Шевченко

У нашому останньому тесті дехто з вас зробив помилку у останньому запитанні про наголос на другому складі. Правильна відповідь: виши́ваний. Не дивуйтеся, наголос на другому складі, саме така літературна норма. “А як же «І рушник вишива́ний на щастя, на долю дала»?” — спитаєте ви, згадуючи слова з пісні на вірш Андрія Малишка. Справа у тому, що слово “виши́ваний” у своєму житті  найчастіше чуємо його саме в цій пісні, яка у 60-х роках минулого століття стала надзвичайно популярною. Крім того, слово виши́ва́нка має подвійний наголос, але варіанту з кореневим наголосом сьогодні майже не чути, тому ми помилково вважаємо правильним суфіксальний наголос у слові виши́ваний.

Read More

28 Жов

Норми наголошування в сучасній українській літературній мові. Наголос і фахове мовлення.

1. Норми наголошування в українській мові
Норми наголошення в сучасній українській літературній мові є нелегкими для засвоєння. Пояснюється це такими особливостями наголосу, як повсюдність і рухомість. Read More

11 Жов

Особливості наголосу займенників

При відмінюванні особових, присвійних, зворотного та відносних займенників може змінюватися місце наголосу: займенник без прийменника має наголос на закінченні, а з прийменником у тому ж відмінку — на основі:

мене́, тебе́, себе́, його́, мого́, твого́, кого́, чого́, але з прийменниками до, від, за, біля, при… наголос “втікає” на основу: до, від, за, біля, …ме́не, те́бе, мо́го, тво́го, сво́го, ко́го, чо́го…

У російській мові наголос у цих займенниках завжди на закінченні — як з прийменником, так і без нього.

05 Жов

Наголоси

Правильність наголошування є однією з ознак культури мовлення. При виробленні акцентуаційних норм українська мова має далеко більше труднощів, ніж у формуванні лексики. Пояснюється це строкатістю наголошування в різних говорах нашої мови, а також упливом сусідніх мов, насамперед російської та польської. Ще один чинник, що не сприяє закріпленню нормативного наголошування серед широкого загалу мовців, — надуживання в творах багатьох авторів, особливо сучасних, поетичними вільностями. Нерідко це зовсім не поетичні вільності (себто відступи від норм, зумовлені стилістичними або ритмомелодичними міркуваннями), а просто мовна безграмотність, неохайність.

Read More