13 Жов

Недосвіт — ранковий мороз


Недосвіт - заморозки
НЕДО́СВІТ, у, чол. Світанковий мороз, що буває весною і восени перед сходом сонця; приморозок. Автором цього слова вважається Т. Шевченко.

“Барві́нок цвів і зелені́в, сла́вся, розстила́вся, та недо́світ перед сві́том в садо́чок укра́вся – потопта́в весе́лі кві́ти, поби́в, поморо́зив” (Тарас Шевченко).

“Так і тягтиметься недосвіт до самого полудня, коли сонце вже перейде обмацувати інший фасад, а на цих колонах все ще незворушно білітиме паморозь…” (Юрій Завгородній)

“Тільки недосвіт закрижанив тоненьким хрускотінням воду по вибалках…” (Микола Шапошник)

Нещаслива доля
Зсушив, зв’ялив, оббив мій лист
Злий вітер-недосвіт…
Зсушив, зв’ялив, оббив мій лист
Злий вітер-недосвіт…

Я вгору п’явсь, я гінко ріс,
I пишно цвів мій цвіт,
Повітря, сонце і роса
Живили зелень віт.

Але недолі вихор злий
Обніс той буйний квіт…
Але недолі вихор злий
Обніс той буйний квіт…
(Роберт Бернс, пер. М. Лукаш)


18 Вер

Мігель де Сервантес Сааведра. “Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі”

– А ще, Санчо, не мішай до розмови своєї приказок отих незліченних; воно-то приказка є коротка сентенція, але ти їх тулиш часом, як горбатого до стіни, і виходить уже нісенітниця.

– То вже мені так Бог дав,- сказав Санчо.- Знаю я тих приказок до гибелі, ні в яку книгу не влізе; як починаю говорити, так вони і в губи не потовпляться, котрій перше вискочити – от і вигорта язик, котру попаде, хоч вона, може, й не до прикладу. Та вже ж стерегтимусь навперед, такі тільки казатиму, що до поваги моєї личать, сказано, дім як повна чаша – є і м’ясо, й каша; чий тас, а чия здача; добра тому схорона, хто б’є у дзвона; щоб давати і тримати, розум треба мати…

– Отак, Санчо, отак!- сказав Дон Кіхот.- Громадь, горни, нижи приказки, ніхто тебе не впинить! Убий мене, мамо, я зроблю так само! Тільки я остеріг, щоб ти рідше до приказок вдавався, як ти мені знов цілу вервечку випустив і то таких, що ні в тин, ні в ворота. Коли приказка до діла, Санчо, я ж не кажу, що це погано, а як сипати ними на галай-балай, то мова стає незугарною, гірше того, вульгарною.

(Переклад Миколи Лукаша, Анатоля Перепаді)