17 Кві

Баснословні ціни? Ні, неймовірні…


Неправильно: баснословні ціни
Правильно: неймовірні, небувало (надзвичайно) високі ціни…


24 Лис

Накалятися, закалятися і розпалюватися, гартуватися

Гартувати, гартування, гарт

Кореспондент Українського радіо, розповідаючи про становище на Полтавщині перед виборами, підкреслює, що пристрасті накаляються навколо кандидатури на пост Президента України. Слова «накаляти», «закаляти» в українській мові означають «забруднити»: «Накаляла білі ручки, Кватирочку одсуваючи» (П. Чубинський); «Поруч з нею йшла молода панна, підіймаючи трохи спідничку, щоб не закалятись» (Леся Українка); «Приходжу якось і йойкнула: Світланочка лежить, пробачте, підмочена, закалялась, бідненька» (В. Логвиненко). Не думаю, що на Полтавщині доходить аж до цього. Либонь, кореспондент мав на увазі, що пристрасті розпалюються (розгоряються), та невдало переклав російське слово “накаляются”. Від цього слова в російській мові утворено низку похідних, які в нашій мові перекладаються іншими відповідниками:

російською, українською
закаляться, гартуватися
закалка, гарт гартування
закаленный, загартований гартований
калить, розжарювати
накаливание, розжарювання
накал, жар

(Проф. О. Пономарів)

11 Лис

Головним чином? Ні, найбільше (головно, найголовніше)..

Найбільше, головно, найголовніше

Прислівниками найбільше, головно, найголовніше, здебільшого можна замінити чужий українській мові зворот “головним чином” з російського “главным образом”: це найбільше залежить від того, що… (Олена Курило)

25 Чер

І все таки вони не “есбеушники”

Есбеушник, есбіст, есбівець

Досі немає усталеної назви працівників СБУ (Служби безпеки України). В неофіційному вжитку їх іменують “есбеушниками”. Ця назва трапляється і в газетно-журнальній періодиці, пор.: Редактора сайту есбеушник викликав “на ковьор” (День, 4 серпня 2008). Вона поширилася в українській мові під впливом російської відабревіатурної розмовної назви “кагебешник”.

Уживають ще дві назви працівників цієї Служби — “есбіст” та “есбівець”: Наразі есбісти встановлюють українського замовника спецтехніки та модного одягу (Високий Замок, 16 серпня 2008); Есбівці сікли журналістську маячню (Україна молода, 24 серпня 2008). Обидві утворені від скороченої буквеної абревіатури СБ, а саме від назв двох її букв — есбе — за допомогою суфіксів – іст та -івець, що приєднуються до усіченої (без е) назви: есбе + -істесбіст; есбе + -івецьесбівець. Це відповідає правилам українського відабревіатурного творення іменників, пор.: ПРП (пеерпе) + -іст → пеерпіст , УНП (уенпе) + -іст → уенпіст , НДП (ендепе) + -іст → ендепіст, СНД (есенде) + -івець → есендівець. Із двох утворень — есбіст, есбівець , придатних для офіційного використання в українській мові, рекомендуємо надати перевагу назві есбіст, бо вона продовжує узвичаєну традицію творення та називання (пор. КДБ — кадебіст) працівників цього органу спеціального призначення.
(Катерина Городенська)

23 Тра

Українці освідчуються

Освідчитися, освідчуватися

Зазвичай українці освідчуються, а форма “зробити пропозицію руки та серця” не властива нашій мові.

Осві́дчуватися, Осві́дчитися
1. Признаватися (в коханні). Ганьбою здалося сидіти йому тут, у чужому городі,.. в той час, коли інший безпечно освідчується в коханні молодій, гарній дівчині (Іван Ле, Ю. Кудря, 1956, 43).

2. Просити у жінки згоди стати дружиною. — Я, мамо, з Манею Обринською оженюся. Я їй уже освідчився (Ольга Кобилянська, III, 1956, 236).

3. рідко. Офіційно знайомитися; представлятися. — Вибачте, будьте ласкаві. Професор Карташов з Петербурга. Маю честь освідчитись, — сказав прибулий (Олександр Довженко, I, 1958, 441).

Іноді доречне вживання фразеологізму “просити руки” у значенні побратися, вийти за прохача заміж.

P.S. Гугл-перекладач російське “предложение руки и сердца” англійською перекладає “marriage proposal“, а українською “пропозиція руки і серця”.Як гадаєте, спільното, скільки користувачів повинні натиснути “помилка/покращити переклад” та написати “освідчення”, щоб Гугл запам’ятав правильний варіант?
Спробуймо покращити переклад?

20 Тра

Бачити на власні очі

На власні очі, власними очима

Вживають: (бачити) власними очима
“Бо вони власними очима бачили нормальних, привітних людей, які собі побудували прекрасне місто, у якому живуть.” (Інт. видання “Моя Вінниця)

Радимо: (бачити) на власні очі
Він на власні очі бачив, як раніше висів у кабінеті його слідчого портрет Єжова, і так само на власні очі бачив, що того портрета тепер немає.”

11 Лют

Минулорічний чи торішній

Здається, композит минулорічний має у своєму складі два компоненти українські — минулий і рік (річний). Однак це слово – явна калька російського прошлогодний. І навіщо його вживати, коли є питоме українське торішній, яке зберігає особливість прадавнього утворення і є таким природним, наприклад, у приказці:“Потрібен, як торішній (позаторішній ) сніг”. Тут варто запам’ятати авторитетну думку мовознавця Л.Булаховського: “Часто при суцільному сприйманні того, що йде ззовні, гине і корисніше своє, з ужитку виходять слова, форми і звороти тонші, точніші за ті, що дістають перевагу над ними під чужими впливами”.
(Олександра Сербенська)

16 Січ

Увіковічнення, увіковічення та увічнення

Читаємо на сторінках інтернет-видань:
«Верховна Рада України ухвалила постанову про “увіковічнення” українських героїв, які віддали своє життя за незалежність і територіальну цілісність …»

«У Києві побудують Пантеон та в інших містах Алеї Слави для “увіковічнення” українських героїв.»

«Вчена рада Тернопільського державного медичного університету імені Івана Горбачевського, затвердивши перелік заходів щодо “увіковічнення” пам’яті …»

Філолог Iryna Mahrytska зауважує:
“А мені більш подобається слово “увічнення”, бо “увіковічнення” – це калька з російської мови – “увековечение”.”

В українській мові не існує слова “увіковічнення”, але є увіковічення та увічнення.

23 Гру

Ледь що чи раптом що?

Багато хто з писучої братії механічно перекладав з російщини, забуваючи, що такий переклад – це здебільшого карикатура. Читаю: “Друзі були такі: ледь що і біжать жалітися мамі…”. Ледь що — це механічний переклад російського чуть что. Переклад штучний, натягнутий. Знову таки подібні мовні “знахідки” не сприяють популярності української книжки. Читач хоче читати літературу із знаком якости. А для цього “писателям” треба глибше вивчати рідну мову. Ледь що українці не говорять. Натомість вживають раптом що: “Друзі були такі: раптом що й біжать жалітися мамі…”. Раптом що — це живий, непритягнутий за вуха зворот. Його нема у словниках — це правда. І це великий недолік. Державі — саме державі! — треба взятися до вишколу лексикографів та видання словників. І це позначиться на попиті на книжки. (С. Караванський)