06 Лип

Зві́рно́


Звірно́

Зві́рно́ — багато хижаків, переважно вовків.


Звірно у лісі цьому.
А чи не зві́рно верхами? — Ой, чути, що вештається всіляка вовча псарня і калічить маленства — молодняк, але то десь аж на Брустурах, а у нас тим часом спокійно, пантруємо*.
Там таке звірно́ завелось, що а ходить страшно.
Колись було звірно, а тепер людно.


* Пантрува́ти — ую, уєш, недок., перех. і неперех., на кого — що, за ким — чим, із спол. щоб, аби і т. ін., розм.
1. Дивитися пильно, уважно. (Стоїть бідне хлопченя, На вогонь пантрує)
// Стежити за ким-, чим-небудь, спостерігати щось або дотримуватись чогось. (В своїй світлиці, в роговій башті, з котрої мусили пантрувати за вузьким шляхом межи бескидом й ставом і куди вже раз був направлений вибух, сиділи Орися й Катря)
// Виглядати кого-, що-небудь; чекати на когось, щось. (Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми)
2. Доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щось. (— Чи я на те десять літ доглядала вас, пантрувала, як малої дитини, як свого рідного, щоб ви тепер робили мені такий скандал?)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *