03 Лип

Ле́гіт


ле́гіт - Легкий приємний вітерець
Ле́гіт, готу, чол. — Легкий приємний вітерець.

Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); Образно. Що третій Вітер молодий — Ласкавий Легіт-Теплокрил (Павло Тичина, I, 1957, 50);  У порівняннях. Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 162); До неї леготом полину (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 219);
// перен. Шум, гомін і т. ін., що нагадують віяння легкого вітерця. На берегах невгавав пташиний легіт (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 143); Розірвались на камінні золоті хмарки, І пливуть.. в леготі ріки (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 9).


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *