16 Січ

Якби – якщо


У підрядних реченнях з ірреальною, можливою або припустимою умовою вживаються в сучасній українській розмовній мові і сполучник “якби”, й конструкція сполучника “якщо” з часткою “б” (“би”) – “якщо б” (“якщо би”), пор.: “Ще довго сидів та базікав би з тобою, якби мав час”; “Якщо б ти вчився в університеті, то, напевно, знав би цих людей” (обидва приклади – з живого мовлення).
Одначе, сполучник “якби” й милозвучніший, і компактніший. Сама природа умовних речень зумовлює наявність частки “б” (“би”) в головному реченні, отже, конструкція “якщо б” (“якщо би”) створює певні труднощі навіть для вимови. До того ж, “якби” – питомо український сполучник, а “якщо б” (“якщо би”) – зайва калька російської конструкції “если бы”, якій не місце в українській мові. Саме тому справжні знавці української мови вживають виключно сполучник “якби”. Ось жменька прикладів:

Якби мені черевики,
То пішла б я на музики
(Т. Шевченко).

Якби ви з нами подружили,
Багато дечому б навчились
(Т. Шевченко)

Ох, якби я знала,
Що побачу його ще раз,
Що побачу знову –
Вдвоє, втроє б витерпіла
За єдине слово!
(Т. Шевченко).

“Якби Калинович у звичайнім часі зустрів таку постать на вулиці, не звернув би ніякої уваги на неї” (І. Франко); “Якби я мав карбованців п’ятсот, так я б уже подивився, як люди живуть” (Г. Тютюнник).

(Роксолана Зорівчак)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *