Огря́дни́й — дебелий, міцний поставою; кремезний.
«Огрядний офіцер настовбурчив чуба, та все крутив свої кудлаті вуса, та все надимав і копилив свої червоні і пухкі губи» (Іван Нечуй-Левицький).
// Товстий, опасистий. «Його цікавила та дивна пара — огрядний, вайлуватий чоловік і його ставна й гнучка молода дружина» (Іван Ле).