31 Тра

Ґерели́ця


ґерелиця

Ґерели́ця — «галасливий натовп» Ж, [гирилиця] «юрба, зграя Па, Ме; група, гурт дівчат, хлопці, людей взагалі Мо», [гирилиця] «ряд, низка»; — запозичення з східнороманських мов; рум. hergelie (молд. хергелие) «табун» (зменш. hergelita, хергелицэ) походить від турецького hergele «табун диких коней, ослів та ін.; дикий кінь, осел і ін.; невихований; (усякий) набрід», яке зводиться до перського хäргäлле «табун ослів», утвореного від іменників хäр «осел» і гäлле «стадо, табун». (Етимологічний словник української мови, Наукова думка, 1982)

«І ще — щоб ти знала — таких, як ти, друж-жин…в мене була ціла ґерелиця!» (Віктор Міняйло, Останній рубіж)

«У неї ж он дітей ціла ґерелиця, як же їх на світі божому тримати» (Микола Сиротюк, Побратався сокіл)

«То була галаслива ґерелиця мало чи не з двадцяти душ» (Дмитренко О., Шудря М., Верховіть черещатого дуба)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *