04 Вер

Пора плодів і квітів


poems0003

ти кажеш серпень за старим стилем
ми своїх ангелів відпустили
і лишились самі
не знаю навіщо нам стільки красивої мови
якщо ми німі
чи то пак онімілі
як пальці стиснуті міцно
аж кров відійшла
можна мені торкнутися твого чола?
серпень ти знаєш для мене це слово гостре
серп розтинає тіло пахучих трав
а ми поклалися долі
і ти припав
до моєї долоні
спиваючи лінію долі
а все-таки що буде з нами
мені
часом так сильно бракує повітря
навіть у сні
метеорити летять чи уламки зірок
і коли переходить пора зорепаду
до неба за крок
ми опиняємось
і стоїмо без мови
так ніби молимось

(Мар’яна Савка)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *