20 Жов

Банкет чи бенкет?


«Друга дія відбувається в господі Мецената, де уряджено розгульний банкет», — читаємо в одній теперешній книжці, що її автор, з усього видно, дбає про мову свого викладу. Але чому він, як і чимало інших авторів, написав банкет, а не бенкет?

Слово банкет — французьке, траплялось воно в нашій літературі й раніше, але слово бенкет чи бенькет, теж запозичене, має за собою певну традицію: «Що день бенькети, мов весілля» (І. Котляревський); «Бенкет у Лисянці» (Т. Шевченко); «Хазяїн дому готував весільний бенкет» (Ю. Смолич); «На хліб, на сіль, на бенкет зазивали» (народна пісня).

Від цього іменника виникло дієслово бенкетувати (а не — банкетувати!): «Еней жив у Дідони… пустився все бенкетувати» (І. Котляревський); «Де панують, бенкетують?» (Т. Шевченко).

То яка потреба нехтувати словом бенкет, що здавна ввійшло в нашу літературу й живе народне мовлення? На мою думку, — ніякої. (Борис Антоненко-Давидович)


До речі, а чи чули ви про такі значення слова “банкет”?

БАНКЕТ, а, чол., буд. Земляний або кам’яний насип для якої-небудь споруди.

БАНКЕТИ, ів, мн. (одн. банкет, а, чол.). Закриті ящики в житловому приміщенні корабля, де зберігається одяг матросів.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *