11 Жов

Українською, по-українськи, по-українському? Як правильно?


Ось що про це пише мовознавець Борис Рогоза: “Говорити українською. І не тільки говорити, а й писати, перекладати. Саме така форма (коли дієслово сполучається з безприйменниковим орудним відмінком іменника мова) нині найуживаніша, властива усім стилям.

А прислівники на зразок по-українському, по-німецькому, по-румунському типові для публіцистики та усного мовлення.

Нарешті, третій синонімічний засіб — прислівники на -cьки,-цьки — ознака розмовного стилю: по-українськи, по-французьки, по-китайськи.

Тенденція ж поєднувати дієслово з іменником та прийменником на (говорити на українській мові, перекладати на англійську мову) послаблюється, втрачає свою перевагу і, можливо, зникне зовсім.”

Отже, не варто вважати “неукраїнськими” вислови “по-українському” “по-українськи” (У Шевченка: “Та, будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому). Це не калька з російської, поляки, наприклад, теж говорять “по-польску”.

Проблема полягала в тім, що через наближеність цього “говорити по-українськи” до російського відповідника він став виштовхувати два інші, що збіднювало мову. Цілком слушно поєднання “українською мовою” повернули в обіг і стали частіше вживати, проте це не означає, що “по-українськи” може бути лише борщ. Якщо хтось скаже “Я що, по-китайськи говорю? ” – це буде не русизм, а вияв розмовного стилю.

До того ж, вислів “по-українськи” може мати значення “в українському стилі”, “на український манір”, як, наприклад, “по-київськи”, “по-сибірськи”, “по-людськи”, “по-братерськи”. Влучний каламбур на цю тему – “Говорити українською, але не по-українськи”.

А от вислів “розмовляти на українській мові” схоже, пора викреслювати з ужитку: добрим тоном буде перекладати “українською мовою”, читати “книжки українською” та дивитися “фільми українською”.


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *