25 Вер

СПАСИБІ – ДЯКУЮ?


Обидва ці слова рівновживані в нас, прим.:

Спасибі, дідусю, що ти заховав
В голові столітній ту славу козачу:
Я її онукам тепер розказав

(Т. Шевченко).

Штовхаюсь я; аж землячок,
Спасибі, признався

(Т. Шевченко).

«Спасибі» походить від церковнослов’янського «спаси Богь»; «дякувати» – від німецького danken, але в нашій мові уже добре відоме з XV ст. Кажемо: дякувати кому (а не кого, бо це – від російського «благодарить кого»).
У сучасній українській розмовній мові слово «дякуючи» має єдине значення як дієприслівник теперішнього часу недоконаного виду дієслова «дякувати», прим.: «Гості повільно виходили з хати, сердечно дякуючи господарям за допомогу» (з живого мовлення). Одначе, під впливом російського прийменника «благодаря», це слово інколи помилково вживається замість слів «завдяки» (кому, чому), «через» (кого, що), «внаслідок» («унаслідок» чого). Цього русизму, часто навіть логічно недоречного, треба уникати, як-ось: «Через тебе (а не «дякуючи тобі») це скоїлося» (з живого мовлення). Ось аналогічні приклади з українського художнього мовлення: «Завдяки доброму чоловікові, я спромігся додому доплентатися» (Б. Грінченко); «Чи то під впливом прощання й Соломіїних сліз, чи внаслідок пережитих турбот його огорнув жаль» (М. Коцюбинський).
(Роксолана Зорівчак)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *