24 Чер

ДÓНЬКА – ДÓНЕЧКА – ДÓНЯ, АЛЕ ДОЧКÁ


Наголос дочка, донька, донечка, доня

У слові “донька” нерідко наголошують другий склад чи то подібно до слова “дочкá”, чи то під впливом його наголошування в говірковому мовленні. В українській літературній мові “донька” і всі спільнокореневі з ним слова мають наголос на першому складі, пор.: дόнька, дόня, дόнечка, дόньчин. На цьому ж складі він залишається і у відмінкових формах однини (пор.: дόньки, дόньці, дόньку, (з) дόнькою, (на) дόньці, дόнько) і множини (дόньки, дόньок, дόнькам, (з) дόньками, (на) дόньках), а також у сполуках із числівниками два, три, чотири (пор.: дві дόньки, три дόньки, чотири дόньки).

Слово “дочка” не має такого послідовного наголошування, бо у відмінкових формах однини, крім кличного відмінка, та у сполуках із числівниками два, три, чотири в нього наголошений другий склад (пор.: дочкá, дочкú, дочцí, дочкý, (з) дочкόю, (на) дочці, але дόчко; дві дочкú, три дочкú, чотири дочкú); у формах множини наголос у цьому слові перетягується на перший склад (пор.: дόчки, дόчок, дόчкам, (з) дόчками, (на) дόчках).

Отже, правильно наголошувати “дόнька” і “дочкá”.
(Катерина Городенська)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *