15 Гру


Процес “втискування” в українця подібного, однакового з російською мовою був дуже підступний, для пересічного мовця майже непомітний. Найгірше те, що люди звикали до таких слів, фраз і приймали їх за свої: зовнішній тиск на підсвідомому рівні переходив у внутрішнє; так легше було, не потрібні були додаткові зусилля. Питомі українські слова, фрази відходили на периферію, їх просто забували. Та й словники на це орієнтували. Наприклад: серед синонімів щойно, тільки-но, тільки що тритомний Російсько-український словник на першому місці подає тільки що (рос. только что), на останньому – щойно. І коли звідусіль напливало те “только что”, то, зрозуміло, мимоволі випливало тільки що. Утворення, структурно відмінні від російської мови, відходили у пасив. Або: від багатьох українців чую до сих пір. Усі слова українські, але “українськість” вислову втрачено. А чому не активізувати гарний український прислівник досі? Доволі поширеним є вислів у першу чергу. Але: 1) ніякої черги насправді нема, 2) є в мові витворені (вже на українському ґрунті) прислівники насамперед, найперше, передусім (передовсім). Треба лише їх більше активізувати.
(Олександра Сербенська)


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *