16 Гру

Навіч


Навіч

НАВІЧ, присл.
1. Своїми очима, особисто. — Ви ж так злякалися колись перспективи злиднів, а тут же побачили їх навіч… (Леся Українка); Гарматнки гримнули ще раз, і тепер вже й Данило загукав «ура», бо побачив навіч, як ганок П’ятої гімназії раптом наче вдарило молотом (Юрій Смолич).
// Наочно.

2. Перед очима, на очах, в очах; на очі. Бачили Орисю з якимсь паном, і якась дівчина навіть підгледіла, що то був Гордій; нарешті всім навіч прибігала Орися до Гордія в Радівку (Борис Грінченко); [Фамусов:] Де іншого шукать тобі взірця, як навіч приклад є отця? (Олександр Грибоєдов, Лихо з розуму, перекл. Рильського). І

3. Явно, очевидно; цілком. [Командор:] Я зумію одважно боронити прав лицарських, та тільки І треба, щоб вони були всім навіч безперечні (Леся Українка);
// Зовні. Завше певна в собі, тверда, навіч спокійна, — людина ся була чужа й незрозуміла для всіх, між ким доводилось їй жити (Дніпрова Чайка).


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *