29 Кві

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа



Завантажити книгу “Українська культура” (Огієнко І.) у інших форматах:
DJVU
PDF
MP3 (zip архів)

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. З малюнками і портретами українських культурних діячів: курс, читаний в Українськім Народнім Університеті / І. Огієнко. – Репр. відтворення вид. 1918 р.

Улітку 1918 український вчений, митрополит, політичний, громадський і церковний діяч Іван Огієнко виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, в якому пізніше почав читати курс лекцій “Українська культура”. Саме за цими лекціями і видана ця книга. У ній містяться матеріали на тему культури давньої України, видання доповнене тематичними ілюстраціями, прикладами московського скорописного письма тощо.


13 Січ

Криниця, колодязь

криниця, колодязь

Щоб заходили з криниці
Люде воду пити,
Та за того, хто викопав,
Богу помолитись.
(Т. Шевченко)

Є слова давні, як життя. До них, зокрема, належать і назви місць добування, набирання води. В українців це слова криниця, колодязь. Read More

22 Лис

Споконвічно російськомовна Одеса?

У 1924 році восьмирічний Міля (у майбутньому видатний вчитель та піаніст Еміль Григорович Гілельс) власноруч намалював афішу для свого концерту. Прочитайте уважно текст цього дитячого оголошення, невже ви й далі стверджуватимете, що Одеса, то споконвічно російськомовне місто?
Украінська афіша, Одеса, 1924

11 Тра

Козацькі прізвища

У козацьких реєстрах, що збереглися до нашого часу, чимало українців можуть знайти свої власні прізвища. Серед них, наприклад, прізвища на -енко мають абсолютну кількісну перевагу над всіма іншими. Цей суфікс позначав синів за батьком (згадаймо в Куліша полковника Шрама та молодого Шраменка). Якщо ваше прізвище – Пушкар, Гармаш чи Хорунжий – теж походження зрозуміле. Прізвище вашому предку могли скласти за походженням (Поліщук, Волошин), зовнішністю (Чуб, Носань), характером (Сич, Сорока, Хмара, Круть).

Є “веселі” прізвища, щасливі носії яких досі дякують козацькій фантазії й гумору: Скачистрибайло, Екало, Занудько, Теліпайло, Нетреба, Шмаровоз. Цікаво, що серед них є своєрідна група прізвищ, що за способом творення не має аналогій з антропонімами інших слов’янських мов: Паливода, Зірвишапка, Убийвовк, Вернигора, Вернидуб, Вернивода, Затуливітер, Неїжборщ, Заплюйсвічка, Непийвода, Недайкаша, Підкуймуха, Крутихвіст, Печиборщ, Паливода, Роздайбіда, Куйбіда, Переорибіда, Загнибіда, Нагнибіда, Нетудихата, Кривозуб, Рябозад, Дурноляп, Обіжисвіт, Тягнирядно, Задерихвіст, Підіпригора, Закривидорога, Вирвихвіст, Нездійминога, Жуйборода, Підкуймуха, Лупибатько, Неварикаша, Неїжпапа, Загубисундук, Неїжкаша, Неїжборщ, Несвятипаска, Пропийсвіт, Вухоляп, Валяйбаба, Давиборщ, Убийвовк, Дериведмідь, Засядьвовк, Нетреба, Невтриніс, Панібудьласка, Перебийніс.

Єдиним повним і збереженим козацьким реєстром є той, що був створений за рішенням Зборівського миру (1649 р.) протягом осені 1649 – поч. 1650 pp. Він містить 40 358 козацьких імен та прізвищ, розписаних за полками й сотнями. (Його можна скачати тут: http://chtyvo.org.ua/authors/Shevchenko_Fedir/Reiestr_Viiska_Zaporozkoho_1649_roku)

Можна собі уявити, як козацькі писарі безпосередньо на місцях з народних уст занотовува­ли сорок тисяч прізвищ, прізвиськ — сво­єрідних, барвистих, дотепних, що віками, відстоявшись в часі, жили ще юридично не затверджені в океані рідної мо­ви і передавалися згідно з нормами українського звичаєвого права з покоління в покоління.

kozaky

 

28 Кві

«Вночі з Великого четверга на п’ятницю пекли у нас петенетові баби. Звали їх також тюлевими…»

Великодень, петенетові, тюлеві баби

«Вночі з Великого четверга на п’ятницю пекли у нас петенетові баби. Звали їх також тюлевими.

Що означило «петенетові», того я ніяк і від нікого не міг довідатися. «Таке стояло у приписі, що залишився по покійній прабабці, і годі!» Назва «тюлева баба» була вже легше зрозуміла, але зате цілком несправедлива, бо невже ж можна було рівняти тісто тюлевої баби хоч би з найдорожчим тюлем? Тюль ані не мав таких дрібосеньких дірок, ані не був такий еластичний, ані врешті не можна було його їсти. А тут усі гості казали, що до вина нема нічого кращого від петенетової, чи там тюлевої, баби.

А пекли їх (оті баби) тому в ніч із четверга на п’ятницю, бо були вони (оті баби), так сказати б, сильно нервові. Вистарчило, щоби хтось дверми легко рипнув або кріслом гуркнув, а вже така баба сіла й не хотіла встати.

Хоч знала, що псам її викинуть, а не встала.

У Великодній четвер батько йшов до церкви, а парубки до вогню (ватра, яку палили за церквою) й під дзвіницю, і в хаті ставало тихо, хоч маком сій. Тоді-то й починалося печення петенетових баб.

Починалася тая містерія доволі прозаїчно. «Дівки», себто служниці, приносили зі спижарні до кімнати бабуні цілу балію покладів. Баб мало бути шість, так тоді відчислювали шість кіп покладів. А на підлозі чекало вже чисто вимитих шість масниць, своїх і позичених від сусідок. Одна між тими масничками була з металевим курком, таким, які бували при російських самоварах. (Як масло було готове, то тим курком випускалося маслянку).

Отож до кожної з масниць вибивали по шістдесят жовтків, пильно вважаючи, щоби не попав туди ані шматочок білка, бо він міг би пошкодити бабі. Білка ці виносили в макітрах до кухні, а тоді «дівки» і їх помічниці зі села сідали на долівці, притримували маснички колінами, і починалося биття жовтків.

Мама хвилину приглядалася тій роботі, а потім ішла до другої кімнати, відчиняла пожовклу стару кухарську книжку, якоїсь «Екатерины», і шукала рецепти на ще один торт, який хотіла післязавтра, себто в суботу, спекти. Я сідав коло мами і з насолодою приглядався, як ті дрібні пальці листували перетлілі листки «Екатерины». А що цілий день набігався, бо найменше десять разів був під церквою, тож не довго того приглядання було, – заснув. Глухе, одноманітне хляпання, що добувалося із шістьох масничок, вколисувало мене до сну. У сні грали великодні дзвони й лунали гаївки.

Нараз хтось мене потягнув за рукав. Я стрепенувся і відкрив повіки. Наді мною стояла мама. Дрібний палець приклала до уст: «Тсс!» З її обличчя втікали останки гніву, а на його місці являлася добряча усмішка, що мені все нагадувала чомусь-то перші сонячні усмішки весни.

– Тсс! Тихо! На пальцях іди! – і тихенько, майже нечутно відчинила двері до «бабусиного покою».

Образ, який я побачив, був для мене, дитини, настільки сміховитий, що я мусів долонею затулити уста, щоб не розсміятися вголос. Усі шість дівчат спали при масничках. Кожна в іншій поставі і кожна іншим голосом хропіла. Маснички кріпко притримували колінами. Їм (масничкам) нічого не сталося, крім однієї, якраз тої, найбільшої і найштудернішої, з курком, як при російськім самоварі.

При цій масниці сиділа наша дівчина Доська, пізніше жінка Семка, якого звали бідним багачем. Доська була доброю робітницею, але мала цей надзвичайний дар, що де-будь і коли-будь вміла засипляти. Пішлють її по муку, і також засне. Так і тепер, мабуть, перша заснула, не хотячи відчинила курок, і з масниці витікли на підлогу всі шістдесят вже таки добре вбитих жовтків. Золотою річкою потекли вони по долівці аж до порога.

Доська мусіла добити нову копу жовтків до своєї масниці, і мама вже не йшла до «Екатерины», лиш сиділа доти, доки жовтки не були вбиті аж до білого.

Тоді виливала їх до заздалегідь приладжених паперових форм, що стояли в кухні, на шафарні, себто на величезній скрині, в якій були перегородки на різні роди круп і муки. Перед тим, ясна річ, мама ще раз спробувала, чи добре зачинені двері з кухні до сінок і з сінок на подвір’я, і баби кисли. Як їх саджали в піч, як на пальцях виходили з кухні до покоїв, того я вже не бачив, бо впав на перше ліжко, що стрінув по дорозі, і збудився аж рано. Але знаю, гості казали, що петенетові баби не були в нас ще ніколи такі знамениті, як цього року.»

(Богдан Лепкий, «Казка мойого життя»)

19 Лют

Позначення моментів часу в українській мові

Позначення моментів часу в українській мові

 

Питання, як слід означувати українською мовою різноманітні моменти часу, неоднозначне. Властивості часу не залежать від того, в яких одиницях (тобто в якому масштабі) його вимірюють: чи в наносекундах, чи в годинах, чи то в тисячоліттях. А от у мові ці особливості плину часу відображаються, на жаль, не завжди адекватно. Справа ускладнюється ще й тим, що в різних стилях сучасного мовлення (художньому, діловому, офіційному, науковому тощо) перевагу віддають то кількісним, то порядковим числівникам. А різне трактування того самого порядкового числівника в різних стилях є проявом міжгалузевої омонімії, яка, як відомо, є великим недоліком [ДЛЛ 1965: 139-140]. Сюди долучається також географічна омонімія, коли значення таких числівників залежить від місцевості. Read More

19 Січ

Меценат, землевласник, публіцист Євген Чикаленко про українців, українську мову та імперію

467-31-1_0

У своїх спогадах, записаних в еміграції, відомий український діяч Євген Чикаленко розповідає про Україну 1867-1907 років.

Про історичні передумови:

Українська культура під владою московською перестала розвиватися, навіть понижчала, бо з Румянцівського перепису видно, що у 18-му столітті народніх шкіл на Україні було більше, як у 20-му; не кажучи вже про 16-ий вік, перед прилученням до Москви, коли подорожуючі по Україні чужинці свідчать в своїх записах, що українці були майже всі грамотні, а тепер на Україні, по свідоцтву офіційної статистики, — 80% анальфабетів. Тоді народ наш брав участь в державному житті, вибирав усі свої уряди, починаючи з сотенного та кінчаючи гетьманом, а тому він був політично і національно розвинутіший. Тепер же, під владою Москви, він є на становищі темного раба, бидла, худоби — йому навіть Євангеліє заборонено читати на своїй мові, не кажучи вже про науково-популярні книжки, а про школу на своїй мові не вільно й голосу подавати, бо це вважається “сепаратизмом”, “мазепинством”, державною зрадою. Read More

19 Гру

Жовтець. Рецепт від Ольги Франко

Майонез українською

Напередодні свят ми вирішили опублікувати декілька рецептів невістки Івана Франка. Письменнику пощастило з невісткою, а його синові Петру – з дружиною. Адже Ольга Франко була не лише чарівною жінкою, а й чудовою господинею. До речі, кулінарію вона вивчала у Відні.
Почнімо з продукту, без якого неможливо уявити жодного святкового столу у нашій країні.

Підлива провансаль
Вбити до миски 2 сирі жовтки, посолити, поперчити пахучим перцем і розтирати на льоду, доливаючи по ложці склянку олії. Коли маса загусне, скропити її соком з 1 лимона, посипати цукром, вимішати і одразу ж використати.

Жовтець (майонез)
Вбити до миски 4 сирі жовтки і розтирати їх на льоду з 8 ст. ложками олії. Робити це поступово, кожен жовток розтирати з 2ст. ложками олії. Відтак додати 4 зварені на круто жовтки, протерті через сито, 1 ст. ложку олії, 1 ч. ложку гірчиці, посолити і посипати цукром. Під кінець скропити оцтом.

Ощадний жовтець
3 жовтки розтерти з 2 ст. ложками олії (додаючи по ½ ч. ложки), долити 1 ст. ложку бульйону з дробу або юшки, додати ½ ч. ложки розпущеного у воді желатину. Все це розтерти, посолити, посипати цукром і додати лимонного квасу.

(«Перша українська загально-практична кухня», Ольга Франко)
 

16 Гру

Матюкати? А ще батькувати, шпетити, шельмувати, ганити, паскудити та по-московському загинати

Лаяти, батькувати, ганити

Чи знаєте ви, що, крім слів “матюкну́ти, матіркува́ти”, які є відповідниками до російського “материть” у значенні “клясти (лаяти) в батька-матір”, в українській мові є слово “батькувати”?

БАТЬКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., розм. Лаятися. Всі лаялись, батькувались… (Панас Мирний).
БАТЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. перех. і без додатка. Лаяти, сварити, образливо згадуючи при цьому батька. Він.. дав волю серцю, став батькувати, лаятись… (Панас Мирний); Потім доберем, кому дякувати, а кого батькувати (Андрій Головко).
2. неперех., рідко. Бути батьком.

Батькуватись жінкам дуже зручно; вийдуть одна насупроти другої, стануть на різних берегах і, гарненько поскладавши на грудях руки, починають: “Чого це ти, Мотре, мою курку на Залужжі припинаєш? Хіба вона твоя, чи що?” — “Хай тебе колючками до землі припне! Може, птиця води напитися прийшла та й перелетіла на сю сторону, так оце я вже й винна?” — “А щоб тебе кров гаряча спила, брехухо кривошия! Що ж ти ще і відкараскуєшся, що ти моєї курки не припинала, як моя зозулястенька приволокла на лапці шманделок* твоєї спідничаної пілки**?” — і пішло, і пішло, що й до вечора не переслухаєш. Над річкою було дуже лунко, через те всі чули, і про кожну таку чвару знали на обох берегах. (Григорій Тютюнник, «Вир»)
* Шманделок — шматок.
** Пілка — Зменш. до пола.

Ось невеличкий шерег синонімів на цю тему:
ла́яти (ви́лаяти), свари́тися на ко́го, свари́ти кого́, карта́ти, бе́штати, шпе́тити, гри́мати, на зу́би бра́ти (взя́ти) кого́;
гани́ти кого́, ми́лити кого́, скребти́ (скрома́дити) мо́ркву кому́;
ла́яти на всі бо́ки (заставки́), кобени́ти, корени́ти, корешува́ти, шельмува́ти, штапува́ти, паску́дити, клясти́ в ба́тька-ма́тір, батькува́ти, банітува́ти;
псякува́ти, пся́чити, соба́чити (кого́ або кому́);
москалі́в гони́ти, матіркува́ти, по-моско́вському загина́ти.

21 Лис

А як ви підписуєте свої листи?

letter

Електронна пошта давно стала для нас звичною справою, щодня ми отримуємо та надсилаємо біля десятка листів, і більшість з них закінчуються буденною фразою “З повагою, ім’я та прізвище”. Ми вирішили показати вам фрагменти листів Лесі Українки та Івана Франка – можливо, це надихне вас трохи урізноманітнити буденне листування вишуканими та цікавими зворотами. Read More