19 Лис

Абищиця


абищиця

Аби́щиця, і, жін., розм. Річ або справа, що не має ніякої цінності чи значення; дрібниця, дурниця. Це така абищиця, що не варт і казати (Словник Грінченка); Верхівнянські ліси не така вже абишиця (Натан Рибак).


03 Вер

Такі українські прислівники…

Українскі прислівники

До вашої уваги нова група українських прислівник, які, на жаль, ми почали забувати.

Бе́змаль — 1. розм. Трохи менше; майже. — Вже ж Улянка безмаль шість літ має тепера (Леся Українка, III, 1952, 651); — Мешкали ми в них безмаль тиждень (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 10).
2. діал. Мабуть, певно. Сусідки хитали головами над дитиною та пророкували, що, безмаль, з неї нічого не буде (Леся Українка, III, 1952, 667). Read More

14 Лип

Забісо́ваний

Забісо́ваний - Дуже упертий (синонім)

ЗАБІСО́ВАНИЙ, а, е, розм., заст. Дуже упертий. Був з нього [Кривоноса] козарлюга забісований (Олекса Стороженко, I, 1957, 399); — Кажи, чиї ви, а то кропиви дам! ..Скажеш ти? — Санько трохи розтулив губи і промовив одно слово: — Ні. Кучма розлютувався: — Ач, яке забісоване! (Борис Грінченко, I, 1963, 364).

07 Лип

Такі українські прислівники…

Зна́гла, Зне́бачки, зне́башки, Зне́знімки, Знена́цька

Зна́гла — раптово, песподівано, зненацька (А ж ось — знагла все рушило навкруги й загуло. В маленькі дзвіночки вдарили струмки, застугоніли потоки)

Зне́бачки, зне́башки — несподівано, раптом. (Нон мимохіть схопився рукою за хустинку, ..немов боявсь, що рука пустовливої дівчини ось-ось простягнеться знебачки до його шиї та стягне так легко здобутий трофей)

Зне́знімки — раптом, несподівано.

Знена́цька — несподівано, раптом. (Зненацька сам зоставсь я і дивую, Як швидко зник той гурт мені в очах)

Знео́бачка — зненацька. (Одного вечора сидимо ми з Чайчихою у хаті.. Коли знеобачка Настин регіт почувся)

Зне́тельки — зненацька. (Знетельки шурхнула маленька сіренька пташка)

На́гло — раптово, несподівано, непередбачено (З морських просторів нагло налетів поривистий вітер)

06 Лип

Зві́рно́

Звірно́

Зві́рно́ — багато хижаків, переважно вовків.


Звірно у лісі цьому.
А чи не зві́рно верхами? — Ой, чути, що вештається всіляка вовча псарня і калічить маленства — молодняк, але то десь аж на Брустурах, а у нас тим часом спокійно, пантруємо*.
Там таке звірно́ завелось, що а ходить страшно.
Колись було звірно, а тепер людно.


* Пантрува́ти — ую, уєш, недок., перех. і неперех., на кого — що, за ким — чим, із спол. щоб, аби і т. ін., розм.
1. Дивитися пильно, уважно. (Стоїть бідне хлопченя, На вогонь пантрує)
// Стежити за ким-, чим-небудь, спостерігати щось або дотримуватись чогось. (В своїй світлиці, в роговій башті, з котрої мусили пантрувати за вузьким шляхом межи бескидом й ставом і куди вже раз був направлений вибух, сиділи Орися й Катря)
// Виглядати кого-, що-небудь; чекати на когось, щось. (Тимофій пантрує під стовпом, коли кум ітиме із лісничим до корчми)
2. Доглядати кого-, що-небудь; дбати про когось, щось. (— Чи я на те десять літ доглядала вас, пантрувала, як малої дитини, як свого рідного, щоб ви тепер робили мені такий скандал?)

06 Лип

Такі українські прислівники…

Живко, бавно - синоніми до швидко/повільно

Ба́вно — повільно

Жи́вко — жваво, моторно, швидко.

Заба́рно — повільно, неквапливо (Ніби й поспішає жінка, а справа посувається забарно)

Зага́йно — 1. повільно, неквапливо. (Все панові здавалося, що хлопи та джури пораються аж надто загайно)
2. у знач. присудк. сл., кому. Ніколи, обмаль вільного часу. (Тільки людям було загайно, бо вони ще не покінчили цілком у полі)

Зва́гом — повільно (Не біжи, не йди швидко, звагом)

Зві́льна — не поспішаючи, повільно. (Вона шила звільна, щоб успокоїтись; Анатолій звільна повів головою, справа наліво, немов угадував, де сидить Державна комісія);
// Не бурхливо, не сильно, тихо. (В горі, над верховіттям дерев, звільна подував легенький вітрець);
// Поступово, не зразу. (Звільна здобув він собі признання і пошану у селян не лише свого села, але й цілого повіту; Звільна народжувалися звуки нового дня: десь клацнув ланець коло криниці, хтось до когось озвався, прогуркотіла на шляху автомашина).

Ле́ґурно — Повільно (Гля’, як яструб летить леґурно! Чого це він? Чи не голуба несе; а мо й ззів, — важко.)

Пи́няво — повільно, неквапливо. (Маржинка що візьме в зуби [сіно], то так перевертав язиком, так пиняво жвякає, якби своє тіло їла)

По́вагом — не поспішаючи, не кваплячись; поволі, повільно. (Товарний потяг ішов задумано, повагом, залишаючи позад себе зелені вогні)

Поква́пно — 1. присл. до поквапний 2. дуже швидко, поспішно. (— Ідіть, ідіть. Я буду спати, — поквапно відповів хлопець.)

Покво́лом — неквапливо, не поспішаючи, повагом, спроквола. (Іде собі [Петро] покволом тай питав стрічного чоловіка: — А що се за весілля в нас скоїлось?)

По́хапцем — швидко, поспішаючи; похапливо. (Ми й не зчулися, як за поріг переступили. Кинулись духом і, не справивши нічогісінько, похапцем, звінчалися, щоб ще не розлучила нас пані)

По́хіпко — швидко, прудко.

Прикро́тно — спі́шно, нага́льно (Увійшла в пекарню Палажка, а попадя щось саме прикротно поралась коло тіста)

Прожо́гом — 1. стрімголов. Прожогом летить [Петро] з гори, підстрибуючи і підковзуючись. 2. Зараз же, відразу. Не знайшовши броду, не лізь прожогом у воду!

Проте́пом — прожо́гом, стрімголов

Сквапли́во — по́хапцем, поспішно

Спокво́лу, спокволя́ — поволі, помалу. (Все спокволя та спокволя йшов Олексій)

Спо́хвату — дуже швидко, поспішаючи; поспіхом, похапцем. (Вискочила [Настуся] на вулицю, зопалу та спохвату забувши навіть зачинить двері)

Спрожо́гу — 1. дуже швидко; поспішно, прожогом. (Знову миша спрожогу кидається убік, — знову ганяє по мишоловці…) // Раптово. 2. Діючи необережно.

Спрокво́ла́ — не поспішаючи, не кваплячись; повагом. (Спроквола переступивши поріг, швидко зачинив [хлопець] двері і побіг геть) // Протяжно, повільно і т. ін. // Не швидко, повільно. (Двері спроквола відчинились, і на порозі стала господиня) // Поступово, з часом, не відразу.

Тихце́м — 1. потихеньку, неголосно. 2. намагаючись не створювати шуму. 3. потай, непомітно, криючись.

Тельмо́м — швидко, миттю. (Він тельмом кинувся на шию Ленькові і обцілував його не раз та й не десять)

Ша́мко — швидко, метко, спритно (Гюлле залишила Ремо і шамко кинулась сторч у воду…)

Ше́бсько — швидко. (Бігти шебсько)

03 Лип

Ле́гіт

ле́гіт - Легкий приємний вітерець
Ле́гіт, готу, чол. — Легкий приємний вітерець.

Сонце грає промінням, весняний легіт жене по небесній блакиті як пух легенькі білі хмаринки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 111); Образно. Що третій Вітер молодий — Ласкавий Легіт-Теплокрил (Павло Тичина, I, 1957, 50);  У порівняннях. Але ось щось затремтіло, В небі щось зашелестіло, Ніби легіт, мов вітрець, Наче в скрипку гарний грець Потихеньку грає, грає (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 162); До неї леготом полину (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 219);
// перен. Шум, гомін і т. ін., що нагадують віяння легкого вітерця. На берегах невгавав пташиний легіт (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 143); Розірвались на камінні золоті хмарки, І пливуть.. в леготі ріки (Юрій Гойда, Сонце.., 1951, 9).

02 Лип

Бережина

бережина

БЕРЕЖИ́НА, и, жін.
1. Узбережжя, берег. Берегом, берегом, бережиною ой хто ж то приходив вечориною (Павло Чубинський, V, 1874, 92); Хлопець, із споважнілим обличчям, вертав додому. Він не пішов на міст, пішов бережиною, по вузенькій стежечці, що крутилася поміж надбережними лозами (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 356).

2. Берегова або лугова трава, берегове або лугове сіно. Підем бережину поскидаємо (Словник Грінченка); За городами, широке й рівне, на кілька кілометрів стелилось поросле високою бережиною, обрамлене кущами низької лози дно балки (Василь Козаченко, Нові Потоки, 1948, 144).