29 Кві

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народа



Завантажити книгу “Українська культура” (Огієнко І.) у інших форматах:
DJVU
PDF
MP3 (zip архів)

Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. З малюнками і портретами українських культурних діячів: курс, читаний в Українськім Народнім Університеті / І. Огієнко. – Репр. відтворення вид. 1918 р.

Улітку 1918 український вчений, митрополит, політичний, громадський і церковний діяч Іван Огієнко виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, в якому пізніше почав читати курс лекцій “Українська культура”. Саме за цими лекціями і видана ця книга. У ній містяться матеріали на тему культури давньої України, видання доповнене тематичними ілюстраціями, прикладами московського скорописного письма тощо.


12 Гру

За українську літературну мову

За українську мовуМайбутнє нашого народу, майбутнє нашої країни в дуже великій мірі залежить від того, які стосунки пануватимуть між західною і східною частиною українського народу. Західні українці і східні українці в офіційно-політичній термінології „східняки“ й „галичани” в побутовій, наддніпрянці й наддністрянці — в застарілій (бо чи ж логічно в поняття наддніпрянців включати й наддінчанців і надкубанців, а в поняття наддністрянців — надпрутянців тощо?) через до болю відомі всім нам політичні обставини нашого минулого, розвиваючися в цілком відмінних обставинах, еволюціонували не зовсім однаково і через це набули деяких відмінних особливостей у зовнішніх виявах і внутрішній суті свого світосприймання. Роз’єднані чи не найглухіше в світі закритим кордоном, вони втратили майже цілком можливість зв’язку і зносин. І тому тепер, коли велика війна проломила й розбила старі кордони, коли, хоч і в скрутних обставинах воєнного лихоліття, почастішали наші зустрічі, особливо серіозного значення, особливо великої відповідальности набувають взаємопізнання і взаємозрозуміння, добра воля до взаємозближення. Підкреслюємо: взаємо… Бо обом сторонам є чим похвалилися, є чим духово одна одну збагатити — і є чого зректися, від чого відмовитися. А що відмовлятися від звичного завсіди неприємно, і часто своє гірше здається кращим тільки тому, що воно своє і люди з ним зрослися, то потрібне певне напруження волі і потрібний величезний такт, толерантність з обох боків. Іноді зовсім другорядний і цілком незначущий деталь побуту, поведінки, одягу, мови, може розсварити людей, і то таких людей, що цілком свідомі розумом потреби єднання всіх частин українського народу. Необережний легкий доторк може викликати несподівану реакцію. Мені якось довелося бачити людину, яка заявила, що галичани, мовляв, улесливі й нещирі, — а це на підставі того, що вони мають звичай цілувати жінкам руку. А, може, комунебудь з галичан східняки, через те, що вони цього звичаю не мають, здаються хамами й неотесами? Тимчасом — це чиста умовність, така, як стискання руки тощо, умовність нічим не краща (і не гірша) від показування носа в якихось далеких від нас народів на знак вітання. Мені довелося якось говорити з однією видатною письменницею, яка заявила, що краще вона помре, ніж напише (або вимовить) „філологія“ без знака м’якшення. Одне слово, „кожному городу — нрав і права“, але за цими деревами льокального партикуляризму не треба ніколи спускати з ока єдиного й величного загально-українського лісу. А щоб дерева ці росли так, як цього вимагають інтереси всього лісу, потрібна атмосфера толерантности, взаємозрозуміння і готовости на взаємні поступки. І то тим більше, що поступатися доведеться тільки другорядним і неістотним, зовнішнім, поверховним, бо глибинна суть у всіх гілок українського народу лишилась одна й єдина, — її не винищити ніяким ворогам, бо добра воля до взаємозближення є з обох боків. Read More

09 Лис

День української писемності та мови

День української писемності та мови

Материна мова

Колискова пісня, колискова —
то найперша материна мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани,
скільки в ній тривожності людської,
і надій, і сивини гіркої…
Колискова пісня, колискова —
то солодка материна мова.
(Микола Сингаївський)

13 Лип

Про основу української літературної мови

Про основу української літературної мовиВважають, що в основі української літературної мови лежить середньонаддніпрянський говір південно-східного наріччя (Полтавщина та Південна Київщина), тому пересічні мовці цих регіонів (а про східні та південні годі казати), щойно почують у ЗМІ нове слово із львівським “присмаком”, заводять пісню, що це слово чуже, що так у нас ніколи не говорили, а тому це не літературне слово, ми ж бо на літературній мові знаємося, а це якісь діалектизми або недолугі новотвори західняків. А деякі мешканці сходу взагалі вважають, що якби не “галицькі впливи”, то українська майже нічим не відрізнялася би від російської.

Read More

22 Чер

Гм, тавро фашизму? Десь ми це вже бачили ))

Журнал «Мовознавство», №1, 1934 рік:

«Загалом, як теорія, так і практика, що виходила останнім часом з стін Інституту української наукової мови і Науково-дослідного інституту мовознавства,  була не чим іншим, як войовничою програмою українського фашизму в мовознавстві, спрямованою на те, щоб спинити буйний розвиток української мови, втиснути цей розвиток в рамки ХVІІІ-ХІХ століття, скерувати його на шлях буржуазного Заходу, відірвати від культурного й мовного розвитку наших братніх республік, зокрема РСФРР».

11 Чер

Про мовну шизофринію

Юрій Шевчук про «мовну шизофренію» в Україні

Мовна шизофренія або лінгвошизофренія – це послідовна культурна політика. Відбувається те, чого завжди прагнула політика російського імперіалізму – зруйнувати українську мову зсередини
 

Повний текст інтерв’ю на Радіо Свобода

09 Чер

Наукова мова в постколоніальній Україні

Наукова мова в постколоніальній Україні

У деяких авторів російськомовних публікацій викликають гомеричний сміх власне українські наукові терміни, як-от: впорскник (шприц), гузнівник (проктолог), давець (донор), жовтопропасниця (вірусний гепатит), запійна маячня (біла гарячка), лікознавець (фармаколог), низькоросток (карлик), різальник (хірург), сагайдак (футляр), солодиця (цукровий діабет), схрещенець (гібрид), череняк (зуб мудрості) тощо. На думку критиків, такі терміни є абсолютно зайвими або навіть шкідливими, адже до них давно існують спільні російсько-українські або іншомовні відповідники. Read More

06 Чер

Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі

Стаття Пуризм у термінології: український досвід на європейському тлі

  1. Німеччина
  2. Угорщина
  3. Франція
  4. Греція
  5. Ісландія
  6. Чехія
  7. Польща
  8. Туреччина
  9. Росія
  10. Україна
  11. Білорусь

Українське мовознавство ніколи не приділяло особливої уваги пуризмові та його ролі в розвитку лексики. Спеціальних досліджень на цю тему — обмаль. Єдина монографія була видана за кордоном і до наукового обігу в Україні так і не потрапила. Натомість ми тривалий час задовольнялися однобічно-негативними оцінками. Антиісторичний, буржуазно-націоналістичний, суб’єктивно-смаковий — такими були офіційні епітети пуризму. «Дитяча хвороба», «аматорські витівки», «хуторянство», «шароварщина» — ще не найдошкульніші означення. Мало-помалу поняття пуризму перетворилося в жупел, що закостенілим стереотипом угніздився у свідомості як лінгвістичної спільноти, так і широкого загалу.
Read More

04 Чер

Легенда про «галицький діалект»

Легенда про галицький діалект

Сучасним українським мовцям цікаво буде довідатись, що приблизно 23 відсотки слів у словнику Бориса Грінченка взято з «Малорусько-німецького словаря» Є. Желехівського й С. Недільського, виданого у Львові продовж 1882—1886 рр., оскільки Грінченко не знаходив їх у наддніпрянських авторів, виданих до 1876 р.

Read More

04 Лют

Дискримінаційне словникування

В одному ряду з каліченням стоїть і дискримінаційне словникування питомої української лексики в так званих “нормативних” словниках УССР.
Коли українське слово через його поширеність не можна було “списати в архів”, русифікатори вдавалися до іншого підступного маневру. Зафіксоване в офіційних словниках слово діставало ремарку: розмовне, застаріле, діалектне, обласне, жаргонне, рідковживане. Ці ремарки на ділі були “вовчими пашпортами”, які змушували користувачів обминати дискриміновану такими епітетами лексику.
Так, у “Словнику української мови” АН УССР (СУМ) дискримінаційними ремарками позначено чимало слів:

 завдовжки  — розмовне, тобто нелітературне
 колобродити  — так само, зате безчинствувати без жодної ремарки
 просвіта  — згідно із словником, слово застаріле
 сягнистий  — розмовне, зате розмашистий дано без жодних ремарок
 фіґляр і штукар  — /у значенні факір/ розмовні, зате фокусник дано без ремарок

Такі приклади подибуємо на кожній другій сторінці. Іншими словами, усю питому українську лексику СУМ шельмує. Зате лексику російську або здерту з російської словник рекомендує до вжитку.
Цілу низку уживаних клясиками слів СУМ зовсім не фіксує. Наприклад:

 розчарований —     “заборонений” наголос на О; вживає Г. Хоткевич
 мальовання —     /наголос на О/ на відміну від малювання — дії
 спанська —     прислівник
 кривосвідок, кривосвідчити, зате дано лжесвідок, лжесвідчити
 оприлюднювати

Розмір даного дослідження не дозволяє дати повну картину кастрування нашої мови, здійсненої словником. Заразом СУМ практикує такий маневр: варто письменникові оказійно /наприклад, у листуванні/ вжити російське слово, і воно зараз же фіксується як норма. Наприклад:

баловство
нарядний
обмовитися
повітряний поцілунок

Спотворено у словнику і наголосову систему української мови. Слова перебіг, перебіжка, переспів, старіти мають у словнику або подвійний наголос, або спільний з російським. Подвійний наголос служить переходом до російського:

перебіг
перебіжка 
переспів
старіти

Подвійний наголос у слові перебіг дозволяє у перебіжці поставити російський наголос уже без подвійної комбінації. СУМ на ділі є могильником української лексики на найвищому /академічному!/ рівні.
Словник без жодних ремарок фіксує такі українські слова:

банкет —       як рівноправний відповідник до бенкет
виручка —       суржиковий варіянт до слова виторг
клястися —       як еквівалент до присягатися
листати —       у значенні гортати книжку
невідв’язний  —       дано без прикладів з творів, зате широко вживане у поясненнях
община
 чеканити монети

“Російсько-український словник” АН УССР (РУС) практикує інший маневр. Даючи переклад російського слова, на перше місце ставить здерту з російської мови кальку, а вже тоді на другому або й на останньому місці наводить українське слово, дуже часто з дискримінаційною ремаркою:

 блаженствовать —    блаженствувати, розкошувати, розмовне раювати
 возвышать голос —    піднімати (підіймати, підносити) голос
 лентообразный —    стрічкоподібний, стьожкуватий
сутяжник —    сутяжник; розмовне сутяга, позивайло, позивака

Навіть у ряду розмовних слів суржикове сутяга стоїть на першому місці! Така практика закріпила за РУСом назву “Російсько-російський словник”. Описаними підступними маневрами здійснювано в УССР “мовну політику партії” спрямовану на цілковите зникнення української мови.

(Караванський Святослав, «Секрети української мови»)